Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004170, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 13-02-2026 Статус Запланована Назва роботи Мініінвазивне лікування тромбозу артерій нижньої кінцівки Здобувач Маківчук Дмитро Андрійович, Керівник Гупало Юрій Миронович Опонент Костів Святослав Ярославович Опонент Сморжевський Валентин Йосипович Опонент Черняк Віктор Анатолійович Рецензент Кондратюк Наталія Юріївна Опис В дисертаційній роботі проводиться аналіз результатів лікування пацієнтів із тромбозом артерій нижньої кінцівки з ураженням артерій відтоку, зокрема із використанням тромболітичної терапії. Мета дослідження: підвищити ефективність лікування пацієнтів із гострим тромбозом артерій нижньої кінцівки з ураженням артерій відтоку шляхом оптимізації мініінвазивних методів реваскуляризації, зокрема катетер-спрямованої тромболітичної терапії, з різними варіантами нозологічної причини захворювання. Тромбоз артерій нижньої кінцівки (ТАНК) становить одну з найгостріших проблем сучасної судинної хірургії, яка асоціюється з високим ризиком ампутацій, інвалідизації та летальності. На думку дослідників, критична ішемія кінцівки, зумовлена гострим або підгострим тромбозом, виявляється у 1–3% осіб віком понад 60 років, з тенденцією до зростання цієї частоти на тлі старіння популяції та поширення атеросклерозу, цукрового діабету, хронічної ниркової недостатності, куріння й інших судинних факторів ризику. В дослідження були включені 82 пацієнти з гострим тромбозом артерій нижньої кінцівки, ураженням артерій відтоку, яке призводило до гострої ішемії нижньої кінцівки. Розподіл пацієнтів по групах відбувався відповідно частин дослідження: проспективне (основна група) та ретроспективне (група порівняння). Пацієнтам групи порівняння проводили відкриті, гібридні та ендоваскулярні втручання, зокрема із використанням тромболітичної терапії (стрептокіназа, урокіназа). На сьогодні в Україні доступні тромболітичні засоби, що містять рекомбінантний активатор тканинного плазміногену ІІ (Альтеплаза), тому пацієнтів які отримували лікування з використанням вищезазначеного препарату були виокремлені у проспективну групу. Відповідно пацієнтам основної групи – 42 (51,2%) спостереження виконували ендоваскулярні втручання, що доповнювались тромболітичною терапією, або полягали у її проведені. Внутрішньо груповий розподіл за нозологічною причиною виникнення тромбозу: 24 (57,1%) пацієнтів із стено-оклюзійним захворюванням артерій нижніх кінцівок, 4 (9,5%) пацієнти із неспецифічним запальним захворюванням артерій нижніх кінцівок, 9 (21,4%) пацієнтів із тромбоемболією артерій нижньої кінцівки, 5 (11,9%) пацієнтів із інтрапроцедуральним тромбозом артерій нижньої кінцівки. До субгрупи інтрапроцедуральних тромбозів увійшли результати лікування пацієнтів із стено-оклюзійним ураженням, тромбоз у яких, виник при проведенні ендоваскулярного втручання, що потребувало проведення подальшої тромболітичної терапії для реваскуляризації нижньої кінцівки та відновлення прохідності артерій відтоку. Кінцевими точками для оцінки результатів дослідження були: настання ретромбозу ділянки реваскуляризації, збереження нижньої кінцівки, необхідність проведення ампутації. Ретромбози, що виникали після 2 місячного терміну не оцінювали, як кінцеву точку, оскільки це було ускладнення хронічної ішемії нижньої кінцівки та потребувало відповідних терапевтичних заходів. Аналіз результатів показав, що у групі пацієнтів із відкрити методами оперативних втручань – 17 осіб, ретромбоз виник у 10 (58,8%) пацієнтів р=0,037, а необхідність проведення ампутації у 6 осіб (35,3%) р=0,017. Відповідно встановлено, що ризик ампутації у пацієнтів, у яких застосовували відкриті хірургічні втручання достовірно вищий RR-4,127. У групі пацієнтів із тромбозом артерій нижньої кінцівки обумовленим неспецифічним запальним захворюванням артерій – 15 осіб, при проведенні тромболітичної терапії ретромбозу сегменту реконструкції не було р=0,009 та досягнуто збереження нижньої кінцівки у 100% випадків. Серед пацієнтів (40 осіб), яким проводили КСТТ, як монометод чи у складі ендоваскулярного втручання ретромбоз виник у 11 (26%) пацієнтів, визначено достовірну відмінність у частоті настання ретромбозу в порівнянні із групою ендоваскулярних та відкритих втручань р=0,025. Також збереження нижньої кінцівки досягнуто у 40 (93%) пацієнтів р=0,035. При проведенні КСТТ, як монометоду – 17 спостережень, ретромбоз виник у 6 (35,3%) пацієнтів, а необхідність проведення ампутації була у 1 (5,9%) спостереженні. Достовірного зниження частоти настання ретромбозу чи ампутації в порівнянні із усіма іншими втручаннями не виявлено. У групі пацієнтів, яким проводили ендоваскулярні втручання із тромболітичною складовою – 26 осіб, ретромбоз виник у 6 (23%) спостереження р=0,033. Збереження кінцівки досягнуто у 24 (92,3%) р=0,181. Проведено субаналіз групи ендоваскулярного лікування, що поєднували із КСТТ. Встановлено, що у пацієнтів, яким після завершення проведення КСТТ, виконували ЧТА причинних стенозів та оклюзій – 17 пацієнтів, частота ретромбозів була достовірно нижчою р=0,003 та не перевищувала 5.9%. Необхідності проведення ампутації у пацієнтів даної групи не було р=0,051 (виявлено тенденцію до зниження частоти). Дата реєстрації 2025-11-27 Додано в НРАТ 2025-11-27 Закрити