Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U004173, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Сучасна скульптура Китаю: типологія та художня образність (кін. XX – XXI ст.)

Здобувач

Сун Яньбо --,

Керівник Котляр Євген Олександрович
Опонент Рибалко Світлана Борисівна
Опонент Бабунич Юлія Ігорівна
Рецензент Токар Марина Іванівна
Рецензент Ковальова Марія Миколаївна

Опис

Дисертація присвячена дослідженню становлення, розвитку та художнім особливостям сучасної скульптури Китаю в період 1980-х – 2020-х років. Робота висвітлює ключові етапи еволюції пластичної мови, що відбувалися внаслідок соціально-політичних і культурних трансформацій у КНР. Досліджується використання інноваційних матеріалів, розширення технічного арсеналу та інтеграція крос-культурних мотивів у творчості провідних китайських митців-скульпторів, що сприяло формуванню унікальної художньої ідентичності на тлі процесів «дескульптуризації» та залучення перформативних практик, які радикально змінили традиційне розуміння скульптури. Розкриття цих питань, що охоплюють малодосліджений період, а також необхідність систематизації його художніх напрямків та періодизації, обумовлює наукову актуальність роботи. Мета дослідження – дослідити та проаналізувати специфіку розвитку сучасної скульптури Китаю у контексті змін, експериментів та трансформацій пластичної художньої мови, застосування нових матеріалів та технік, зміни векторів еволюції скульптури як феномену китайського образотворчого мистецтва останньої третини ХХ – початку ХХI ст. Об’єктом дослідження є сучасна скульптура Китаю як вид образотворчого мистецтва. Предмет дослідження – проблематика розвитку та трансформації сучасної скульптури Китаю у контексті еволюції матеріалів, технік, сюжетно-тематичних та образно-стилістичних особливостей. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у дисертації вперше здійснено порівняльний аналіз китайської, української та західної історіографії розвитку сучасної китайської скульптури; виявлено методологічні та аксіологічні розбіжності у підходах до проблеми «сучасності» скульптури Китаю; обґрунтовано та введено в науковий обіг методологічний апарат для аналізу сучасних китайських скульптурних практик, що виходять за межі традиційного статуарного та фігуративного розуміння, зокрема через призму концепції «дескульптуризації»; обґрунтовано триетапну періодизацію розвитку сучасної китайської скульптури (1980-ті – «нова хвиля», 1990-ті – «концептуалізація форми», 2000-ні – «дескульптуризація та крос-культурність»), яка відрізняється від існуючих за ключовим критерієм трансформації поняття «пластична форма»; проаналізовано та систематизовано застосування нетрадиційних для китайської академічної школи матеріалів і технік як естетичної та соціальної програми, що відображає розрив із соцреалізмом та пошук «нової правди» об’єкта; виокремлено та теоретично обґрунтовано тенденцію «нової формальності» у скульптурі 2000-х рр.; показано повернення до фігуративності та форми через призму цифрових технологій, а також у контексті крос-культурної взаємодії; проведено іконографічний та формальний аналіз костюма як формоутворюючого елемента в сучасній китайській скульптурі та носія культурного, соціального та політичного наративу на межі природного (тіло) та штучного (одяг); доведено, що трансформація академічної школи скульптури на початку XXI ст. є не запереченням сучасності, а її інтеграцією через якісний синтез традицій та новацій. У першому розділі аналізуються історіографія, джерела та методи дослідження проблеми. Розглядається стан вивченості питання, починаючи з внутрішніх, китайських досліджень про мистецтво періоду 1980-х – 2020-х рр. Особлива увага приділяється китайській історіографії та еволюції поглядів на проблему концепції «сучасності» скульптури в роботах 1990-х – 2000-х рр., коли китайські мистецтвознавці активно шукали критерії для оцінки нових явищ. У другому розділі увага приділена аналізу етапів розвитку та особливостей періодизації сучасної скульптури Китаю, що є ключовим для розуміння її еволюції. Розділ охоплює період від становлення мистецтва «нової хвилі» 1980-х рр. до еволюції на початку XXI ст., розділяючи його на три основні фази. Перша фаза – становлення сучасної скульптури в контексті мистецтва «нової хвилі» 1980-х рр., відзначена «формальною революцією» та трансформацією скульптури як виду образотворчого мистецтва. Друга фаза – скульптура 1990-х рр. у контексті концептуальних практик. Зрештою, третя фаза – еволюція китайської скульптури початку XXI ст., що характеризується тенденціями «дескульптуризації». У третьому розділі аналізуються тенденції розвитку скульптури Китаю на початку ХХІ ст.: пошук актуальних образів, інтеграція матеріалів, поява «нової формальності», фокусуючись на сучасних художніх процесах. Розділ в цілому вивчає нову пластичну мову сучасної скульптури Китаю у контексті інновації матеріалів та технік. Дисертація завершується змістовними висновками, які узагальнюють результати дослідження та відповідають визначеним позиціям наукової новизни, меті та завданням дисертації.

Дата реєстрації

2025-11-27

Додано в НРАТ

2025-11-27