Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004183, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Західна Волинь у польсько-радянських відносинах у 1919–1926 рр.: безпекові аспекти Здобувач Петрушко Наталія Сергіївна, Керівник Разиграєв Олег Володимирович Опонент Давидюк Руслана Петрівна Опонент Марчук Володимир Станіславович Рецензент Крамар Юрій Вікторович Рецензент Малеончук Галина Олександрівна Опис Дисертацію присвячено дослідженню безпекової ситуації на території Західної Волині в контексті польсько-радянських відносин 1919–1926 рр. Актуальність запропонованої тематики зумовлена необхідністю переосмислення історичного досвіду регіональної історії у період міждержавної конфронтації, що набуває особливого значення в контексті сучасних безпекових викликів. У роботі здійснено аналіз наукового опрацювання обраної тематики, що включає огляд ключових досліджень, а також підходів до її наукового вивчення в українській (радянського періоду та доби незалежності) та зарубіжній історіографії. Окреслено джерельну базу дослідження, до якої увійшли неопубліковані архівні матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, державних архівів Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, Національного архіву у м. Кракові, Інституту Юзефа Пілсудського в Америці, а також опубліковані джерела: збірники документів і матеріалів, періодичні видання, спогади та публіцистика. Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних історичних методів. Особливу увагу приділено джерелознавчій критичній роботі з архівними документами, що дозволило комплексно дослідити динаміку безпекової ситуації на території Західної Волині у 1919–1926 рр. у контексті польсько-радянських відносин. Встановлено, що польські політико-ідеологічні підходи щодо державної належності Західної Волині – інкорпораційна доктрина Р. Дмовського та федеративна концепція Ю. Пілсудського – відрізнялися за змістом і механізмами реалізації, проте об’єднувалися спільною метою інтеграції регіону до польського геополітичного простору. З’ясовано, що польським політичним концепціям протистояла більшовицька модель, що базувалася на експансіоністських засадах ідеології світової революції та поширення комуністичної влади за межі більшовицької держави. Волинь у стратегічних планах більшовиків розглядалася не лише як територія потенційного впливу, а й як плацдарм для подальшого просування до країн Центрально-Східної Європи. Встановлено, що після Першої світової війни західноволинські землі були ареною зіткнення польських, українських та більшовицьких сил, що визначило специфіку їх безпекової ситуації. Доведено, що попри військову поразку більшовиків та запровадження тимчасової польської адміністрації у 1919 р., радянська сторона здійснювала активну диверсійну й пропагандистську діяльність, спрямовану на дестабілізацію польського контролю. Проаналізовано значення польсько-українського союзу 1920 р. та його вплив на формування стратегічних планів польського керівництва щодо створення буферної зони між Польщею та більшовицькою Росією. Відтак саме територія Волині стала одним із ключових театрів бойових дій військової кампанії 1920 р.: після успішного наступу польсько-українських сил, що включав звільнення Києва, більшовицький контрнаступ завершився тимчасовою окупацією Волинського регіону в серпні-вересні 1920 р. Особливу увагу в дослідження приділено нетривалому періоду більшовицької окупації краю 1920 р., що супроводжувалася розгортанням адміністративного й військового контролю над територією. У цей час на Волині формувалися революційні комітети (ревкоми), що виконували функції місцевої влади, а також створювалися органи правопорядку, військової адміністрації й радянські репресивні структури. Усе це засвідчувало прагнення більшовицького керівництва оперативно встановити контроль над регіоном та інтегрувати його до радянської держави. Однак, поразка Червоної армії під Варшавою у серпні 1920 р. стала не лише стратегічним успіхом польсько-українських військ, а й визначальним поворотним моментом польсько-радянської війни. Розгром більшовицьких військ змусив керівництво РСФРР відмовитися від негайної експансії до країн Центральної Європи та перейти до дипломатичного врегулювання конфлікту. Це ознаменувало початок переговорного процесу, який завершився підписанням Ризького мирного договору 18 березня 1921 р., що визначив нові кордони між Польщею, РСФРР і УСРР. З’ясовано, що встановлення офіційних дипломатичних відносин з Польською державою не означало остаточної відмови більшовицького керівництва від територіальних претензій щодо Західної Волині. Це проявлялося як у затягуванні процесу демаркації нового державного кордону, так і в активній підтримці прокомуністичної діяльності на польській території, спрямованої на дестабілізацію влади Другої Речі Посполитої. Встановлено, що вигідне географічне розташування Волині та природні умови були сприятливими для розгортання ліворадикальної антипольської збройної боротьби. Саме більшовицька диверсійна діяльність стала однією з головних безпекових загроз як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях. Значне місце в системі антипольс Дата реєстрації 2025-11-30 Додано в НРАТ 2025-11-30 Закрити