Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004187, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-01-2026 Статус Захищена Назва роботи Кримінальна відповідальність за службове підроблення Здобувач Мельник Олександр Олександрович, Керівник Кришевич Ольга Володимирівна Опонент Газдайка-Василишин Ірина Богданівна Опонент Курилюк Юрій Богданович Рецензент Вартилецька Інна Анатоліївна Рецензент Ткаченко Ірина Михайлівна Опис Дисертація є комплексним науковим монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за службове підроблення. У першому розділі дисертації розглянуто теоретико-правові та методологічні засади встановлення кримінальної відповідальності за службове підроблення. Проаналізовано наукові праці українських дослідників у галузі кримінального права, присвячені службовому підробленню або дотичні до цієї теми. Відзначено внесок у розвиток цього напряму досліджень П. П. Андрушка, О. О. Дудорова, М. І. Мельника, М. І. Хавронюка, А. А. Стрижевської, а також на наукові праці яких здійснено посилання у відповідних частинах дисертаційного дослідження. Акцентовано на важливості вже наявних дисертаційних досліджень, присвячених службовому підробленню, авторства С. С. Тучкова, Н. О. Тімошенко, М. В. Степанюка, а також увагу зосереджено на суттєвих відмінностях цієї роботи від попередніх дисертаційних досліджень (наприклад, у підходах до підбору судової практики, яка є правозастосовним орієнтиром, обґрунтуванні внесення змін до законодавства про кримінальну відповідальність за службове підроблення тощо). Виокремлено періоди розвитку законодавства про відповідальність за службове підроблення (приналежність України до складу Литви, Польщі, Речі Посполитої та автономії в складі Російської імперії; у складі Австрійської та Російської імперій; доба відновлення української державності; радянський період; період відновлення незалежності), за основу обрано наявність в історичних правових пам’ятках конкретних норм, які передбачали б відповідальність за службове підроблення. Встановлено, що недосконала законодавча техніка ранніх періодів розвитку законодавства знайшла своє продовження в несистемних змінах до сучасної норми, яка встановлює кримінальну відповідальність за службове підроблення. Проаналізовано кримінальне законодавство, зокрема таких європейських країн, як Французька Республіка, Швейцарська Конфедерація та Королівство Іспанія, норми якого не лише встановлюють кримінальну відповідальність за службове підроблення, а й передбачають суворіші покарання, порівняно з українським кримінальним правом, за службове підроблення (наприклад, за окремі кваліфіковані склади службового підроблення французьке кримінальне право передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років). У другому розділі дисертації розглянуто об’єктивні та суб’єктивні ознаки службового підроблення. Узагальнено, що загальний та родовий об’єкти службового підроблення не потребують окремої розвідки в межах цього дослідження, загалом відповідають загальнокримінальному розумінню об’єкта кримінального правопорушення та частині відносин, які охороняються відповідною частиною закону про кримінальну відповідальність, натомість безпосереднім об’єктом службового підроблення запропоновано вважати визначений нормативно-правовими актами порядок діяльності службових осіб, пов’язаний із застосуванням офіційних документів. Акцентовано на основних п’ятьох ознаках офіційного документа – предметі службового підроблення, нормативним джерелом закріплення яких є примітка до загального складу підроблення офіційних документів. Розглянуто класифікацію офіційних документів за критеріями, які мають правозастосовне значення (наприклад, наявність нормативної дефініції певного документа в нормі кримінального закону, нормативно визначений склад (обмеженість обсягу виду документів) певного виду офіційного документа, гриф секретності тощо). Обґрунтовано позицію про те, що офіційним документом як предметом службового підроблення необхідно вважати складений, виданий, посвідчений службовою особою документ (чи документ, до якого внесено інформацію службовою особою), який відповідає встановленим нормативно-правовими актами вимогам до його форми, змісту, а зафіксована в ньому інформація підтверджує юридичні факти або може бути доказом у правозастосовній діяльності. Висвітлено також авторське бачення нормативного визначення офіційного документа в примітці до ст. 358 Кримінального кодексу України, яке вирізняється чіткістю, лаконічністю та змістовністю, порівняно з наявними законодавчими положеннями та науковими позиціями з цього приводу. Виокремлено чотири види альтернативних діянь, які утворюють об’єктивну сторону службового підроблення: складання завідомо неправдивих офіційних документів, видача завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, кожне з яких схарактеризовано з огляду на зміст використаного законодавцем терміна в загальнонауковому, кримінально-правовому, зокрема правозастосовному, вимірах. Дата реєстрації 2025-11-30 Додано в НРАТ 2025-11-30 Закрити