Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004226, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 08-01-2026 Статус Запланована Назва роботи Право на інформацію та консультації: європейські стандарти і законодавство України. Здобувач Краснова Анастасія Валеріївна, Керівник ФЕЛИК Василь Іванович Опонент Пижова Марина Олександрівна Опонент Гришина Юлія Миколаївна Рецензент Заболотна Людмила Володимирівна Рецензент Харь Інна Олексіївна Опис Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права порівняльно-правовим дослідженням права на інформацію та консультації за міжнародно-правовими актами, актами законодавства України та законодавства окремих країн ЄС. З’ясовано, що право на інформацію та консультації проголошене у ст.ст. 21, 29 Європейської соціальної хартії (переглянутої), ст. 17 Хартії Співтовариства про основні соціальні права працівників, ст. 27 Хартії основних прав Європейського Союзу як право працівників та/або їх представників, що здійснюється на рівні підприємства. Встановлено, що, незважаючи на те, що в Європейській соціальній хартії (переглянутій) право на інформацію та консультації закріплене в двох статтях – ст. 21 «Право на інформацію та консультації» та ст. 29 «Право на інформацію та консультації при колективному звільненні», це не є підставою для їх тлумачення як двох окремих трудових прав. Це – одне трудове право, що окремо регулюється у зв’язку з конкретною обставиною – колективним звільненням, що проводиться з дотриманням установленої процедури. Здійснення права на інформацію та консультації за ст. 21 і ст. 29 Європейської соціальної хартії (переглянутої) має низку особливостей, які мають бути закріплені на законодавчому рівні відповідно до європейських трудових стандартів і конкретизовані (в тому числі з можливим підвищенням гарантій) на договірному рівні – у колективних угодах і договорах. Запропоновано визначити право на інформацію та консультації, проголошене ст. 21 Європейської соціальної хартії (переглянутою) і ст. 27 Хартії основних прав ЄС, як міру можливої поведінки працівників або їх представників щодо своєчасного отримання та у зрозумілий спосіб повної інформації про економiчний i фiнансовий стан пiдприємства, на якому вони працюють, та консультацiй щодо запропонованих рiшень, якi можуть суттєво вплинути на iнтереси працiвникiв, забезпечену відповідними юридичними обов’язками роботодавця. Право на інформацію та консультації при колективному звільненні, передбачене ст. 29 Європейської соціальної хартії (переглянутої), видається доцільним визначити як міру можливої поведінки представників працівників щодо завчасного отримання до початку процесу колективного звільнення повної інформації та консультацій про шляхи і засоби запобігання такому звільненню або обмеження кількості звільнюваних осіб і пом’якшення наслідків звільнення, забезпечену відповідними юридичними обов’язками роботодавця. Визначено юридичні властивості права на інформацію та консультації, включаючи й право на інформацію та консультації при колективному звільненні: 1) це право належить до соціальних прав людини і громадянина, а, отже, другого покоління прав людини; 2) воно є основним трудовим правом; 3) є колективним трудовим правом; 4) є регулятивним трудовим правом; 5) належить до немайнових трудових прав; 6) є відносним трудовим правом; 6) здійснюється у колективних трудових правовідносинах з інформування та консультування (або надання інформації та консультацій); 7) здійснюється на локальному рівні соціального діалогу у сфері праці. Обґрунтовано висновок про те, що колективні трудові права не варто розглядати як допоміжні права, що мають обслуговуючий характер стосовно індивідуальних трудових прав. За своєю значимістю колективні трудові права є рівнозначними з індивідуальними трудовими правами, водночас вони відрізняються від останніх своїми ознаками, суб’єктним складом, цілями, призначенням, механізмом здійснення. Колективні трудові права тісно пов’язані з індивідуальними трудовими правами, їх реалізація напряму залежить від реалізації індивідуальних трудових прав, насамперед, фундаментального трудового права – права на працю. З’ясоване співвідношення права на інформацію та консультації з правом на участь в управлінні підприємством і правом на інформацію. Встановлено, що право на інформацію та консультації та право на участь в управлінні підприємством – це самостійні трудові права, які водночас є тісно взаємопов’язаними, оскільки ефективне і повне здійснення першого права сприяє реалізації права на участь в управлінні на демократичних засадах. Отримання працівниками або їх представниками інформації та консультацій є однією з форм участі в управлінні. Право на інформацію та консультації не є тотожним праву на інформацію за трудовим законодавством України. Незважаючи на тісний взаємозв’язок, зазначені права відрізняються одне від одного за нормативною основою, суб’єктним складом, механізмом реалізації. Ключові слова: трудові відносини, трудові права, індивідуальні трудові права, колективні трудові права, право на інформацію та консультації, суб’єкти права на інформацію та консультації, працівники, представники працівників, роботодавець, структура права на інформацію та консультації, соціальний діалог, правовідносини соціального діалогу, європейські стандарти трудових прав, законодавство України, законодавство окремих країн ЄС. Дата реєстрації 2025-12-05 Додано в НРАТ 2025-12-05 Закрити