Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004238, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 19-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Офіцерський корпус армії Західно-Української Народної Республіки: національний та територіальний зріз. Здобувач Стецишин Олег Леонідович, Керівник Павлишин Олег Йосифович Опонент Хома Іван Ярославович Опонент Литвин Микола Романович Опонент Сова Андрій Олегович Рецензент Баран Зоя Анатоліївна Опис У дисертації проведено цілісне та комплексне наукове дослідження теми залучення до служби в Галицькій армії у 1918-1920 рр. військовослужбовців – представників національних меншин ЗУНР (ЗО УНР) або іноземних громадян. Засвідчено, що під час розпаду Австро-Угорської монархії українці, як і інші народи імперії, скористалися своїм шансом на національне самовизначення. Вони створили власну державу – Західно-Українську Народну Республіку, на територію якої практично відразу заявили свої претензії сусідні держави: Польща – на Східну Галичину, Угорщина – на Закарпаття і Румунія – на Буковину. На захист Української держави стали її збройні сили, які відчуали нестачу офіцерських кадрів. Констатовано, що вже у перші дні свого існування галицьке військо почало відчувати сильну нестачу офіцерських кадрів. Досліджено ефективність рекрутинґової діяльності Збірної станиці Української національної армії у Відні, яка була головною мобілізаційною установою ЗУНР. Вивчено вимоги, які іноземні добровольці та українська влада взаємно висували один одному під час укладання домовленостей про військову службу. Простежено еволюцію цих вимог за період, починаючи з перших днів існування ЗУНР і завершуючи кінцем 1919 – початком 1920 рр. Проведено всебічний аналіз соціального пакета, який українська сторона пропонувала військовослужбовцям, незалежно від їхнього національного походження. Проаналізовано ставлення до ЗУНР з боку її національних меншин. З’ясовано, що польська громада на загал вороже сприйняла появу Західно-Української Народної Республіки, натомість німецька та єврейська спільноти оголосили свій нейтралітет в польсько-українській війні. Вивчивши наявну джерельну базу, вперше складено перелік 778 офіцерів Галицької армії неукраїнського походження. За допомогою методів просопографічного аналізу проаналізовано відому нам персональну інформацію про цих старшин та створено їхній колективний портрет, який дає змогу сформувати цілісне уявлення про цих військовослужбовців. Зокрема, встановлено, що п'ятірку найчисельніших національних представництв серед неукраїнського офіцерського складу Галицької армії склали євреї, німці, австрійці, росіяни і чехи. Відзначено, що наявність в галицькому армійському середовищі військовослужбовців різного національного походження інколи призводило до міжнаціональних скандалів і конфліктів. При цьому відзначаємо, що на загал Галицька армія уникла масштабних протистоянь між представниками різних націй. Зазначено, що залучення до ГА представників інших націй дало змогу командуванню армією розв’язати кадрову проблему і заповнити вакантні посади представниками національних меншин ЗУНР та іноземцями. Водночас знайшла своє підтвердження теза про те, що діяльність офіцерів неукраїнського походження в Галицькій армії варто оцінювати критично, а оцінку дій кожного з них слід давати залежно від реального внеску цього старшини в загальну справу. Констатуємо, що в умовах російської агресії проти України великого значення набуває дослідження маловивчених сторінок нашої історії, що дає змогу протистояти ідеологічно-пропагандистським нападам Росії. Маємо на увазі висвітлення фактів міжнаціональної злагоди і успішної співпраці українських державних структур та політичних організацій 1917-1923 рр. з представниками національних меншин й громадянами інших держав та їхню спільну боротьбу за утвердження і захист Української державності у вказаний період. Дата реєстрації 2025-12-05 Додано в НРАТ 2025-12-05 Закрити