Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U004246, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Музично-інтерпретаційна парадигма у китайській фортепіанній культурі ХХ – початку ХХІ ст.

Здобувач

Сюнь Ї.. ...,

Керівник Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна
Опонент Чернявська Маріанна Станіславівна
Опонент Степанова Олеся Юріївна
Рецензент Єрьоменко Андрій Юрійович
Рецензент Руденко Олександр Федорович

Опис

Упродовж кінця ХХ ‒ початку ХХІ китайська фортепіанна виконавська школа продемонструвала значний прогрес, зайнявши провідні позиції на міжнародній музичній арені. Цей феноменальний розвиток супроводжується інтенсифікацією динаміки, що ставить перед науковим співтовариством завдання дослідження як онтологічних, так і гносеологічних аспектів китайського піанізму. Особливо це набуває актуальності у контексті ХХІ століття, коли спостерігається унікальний темп еволюції та звернення до китайського фортепіанного мистецтва набуває важливого значення не лише для розуміння сучасного мультикультуралізму, але й для розширення меж сучасної музично-інтерпретаційної парадигми. У дисертації вивчено процес становлення національної фортепіанної культури Китаю з позиції передумов створення виконавського парадигмального маркера. Проаналізовано етапи формування фортепіанної школи через призму таких складових, як виконавство, його роль у національному культурному просторі, та розвиток педагогічних і художніх парадигм на основі спадкоємності традицій. Виявлено, що досягнення фортепіанного виконавства мають презентаційний аспект у світовому контексті. Розглянуто багатогранність процесу становлення національної фортепіанної школи Китаю, який відображає культурні та політичні тенденції. Вивчено ключові періоди в історії фортепіанної музики в Китаї, зокрема, їх еволюцію від XVII до XIX століття, коли музика переважно 3 асоціювалася з подіями, що відбувалися при імператорському дворі. Становлення національної фортепіанної школи Китаю відзначається кількома етапами, що ілюструють зв’язок між фортепіанним виконавством, культурним контекстом і педагогікою. З 1840 року до початку ХХ століття фортепіано стало важливим у церковному музичному навчанні, що відбувалося у контексті місіонерських візитів європейців до Китаю, що поклало початок введення музики в освітні сфери. Вивчено етапи розвитку китайської музичної культури, починаючи з XX століття, коли відбувалася інтеграція європейських музичних елементів до більш активної взаємодії наприкінці зазначеного століття та початку ХХІ ст. Проаналізовано процеси інституціоналізації музичної освіти, створення вищих навчальних закладів та професіоналізацію виконавства. Проаналізовано трансформацію концертного життя в сучасному Китаї, що набула значення складного культурного феномену, який став ланкою, що поєднала Китай з європейськими поглядами на виконавство та обумовив можливість інтеграції у світовий музичний контекст. Проаналізовано вплив викладачів та їх фортепіанної школи на розвиток виконавської культури в Китаї та виявлено, що її формування у XX ‒ XXI століттях зумовлене поєднанням національних особливостей і адаптації західних традицій. Сучасне китайське виконавство інтегрує традиційні елементи з новими тенденціями, що виявляється в адаптації технічних прийомів, основаних на національних традиціях, а саме використання імітаційних практик, що спрямовано на відтворення звучання національних інструментів, створюючи унікальний піаністичний стиль. Акцентовано на значенні китайської естетики та філософії цигун на фортепіанну техніку. Методики медитації цигун сприяють емоційному та технічному розвитку, зокрема через контроль дихання, а також зв'язок між фізичними та ментальними аспектами виконання. Аналіз феномену фортепіанного виконавства в Китаї виявив низку ключових характеристик, що пояснюють його динамічний розвиток. Досліджено, що музична освіта в Китаї охоплює всі рівні, від початкового до вищого, сприяючи зростанню масштабності фортепіанних конкурсів і концертної практики. Вивчено комерціалізацію концертної практики, де виконавець перетворюється на продукт, що значною мірою впливає на естетику виконавської культури в Китаї. Проаналізовано виклики, з якими стикаються китайські піаністи, зокрема обмеження в емоційному вираженні через специфіку національного менталітету та мовної інтонації. Зроблено висновки щодо синтезу традиційних виконавських практик із сучасними технологіями, що дозволяє китайським піаністам поєднувати національну автентичність із глобальними тенденціями. Особливу увагу приділено творчості Лю Шикуня, Інь Ченьцзуна, Чжоу Гуанжень, Юйджи Ванг та Ланг Ланга. Досліджено, що Лю Шикунь та Інь Ченьцзун, попри розбіжності у творчих поглядах, сформували концепцію духовного лідерства в музичній культурі. Чжоу Гуанжень відіграє провідну роль у педагогічному розвитку у китайській фортепіанній культурі, а творчість Юйджи Ванг демонструє парадокс технічної майстерності, яка іноді перешкоджає глибокій емоційній виразності. Висвітлено діяльність Ланг Ланг, як приклад успішної інтеграції елементів масової культури в академічне мистецтво, що сприяє популяризації класичної музики на глобальному рівні. Таким чином, музично-інтерпретаційна парадигма китайської фортепіанної культури відображає діалектичне поєднання технічної віртуозності, інновацій та збереження національної ідентичності, що робить її важливим феноменом у сучасному музичному просторі.

Дата реєстрації

2025-12-05

Додано в НРАТ

2025-12-05