Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004267, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-12-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Відшкодування моральної шкоди, заподіяної дискримінацією у сфері праці Здобувач Россолов Вячеслав Володимирович, Керівник Бурнягіна Юлія Миколаївна Опонент Амелічева Лілія Петрівна Опонент Сіроха Дмитро Ігорович Рецензент Красюк Тетяна Василівна Рецензент Зіноватна Іляна Вікторівна Опис У дисертації моральна шкода в трудо-правовій сфері визначається як завдання́ працівнику неправомірними діями (бездіяльністю) роботодавця негативного впливу, що порушує (або посягає на) його трудові права, передбачені законодавством, а її відшкодування не залежить від задоволення чи відмови в задоволенні інших позовних вимог працівника. Автор убачає, що рекомендованими діями для зменшення ризику позову про відшкодування моральної шкоди за дискримінацію у трудових відносинах є такі: упровадження політики недискримінації в компанії; збереження та аналіз усіх даних про дії, вжиті для застосування таких політик; уникнення звільнення працівників, які належать до вразливих груп, із причин, пов’язаних із їхньою приналежністю до таких груп; наявність достатніх доказів для звільнення, щоб підтвердити виправдане та недискримінаційне звільнення. У дисертації висвітлено авторську систему принципів відшкодування моральної шкоди у випадках дискримінації у сфері праці. Перша група – це загально-правові принципи, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, які є фундаментальними та конвенційними під час установлення моральної шкоди та її відшкодування. Друга група – спеціальні принципи, які стосуються саме відшкодування моральної шкоди, а саме: принцип «презумпції моральної шкоди», який означає, що будь-яка особа, щодо якої вчинено неправомірне діяння (дія чи бездіяльність) вважається потерпілим, якщо особа, яка вчинила діяння, не доведе зворотне; принцип договірного характеру відшкодування шкоди особою, яка завдала моральної шкоди, шляхом попереднього укладення договору з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; принцип судового визначення способу та розміру компенсації моральної шкоди. Та третя група – специфічні принципи, які стосуються саме трудо-правових випадків, зокрема випадків дискримінації у сфері праці, це такі принципи: принцип «модифікуючих факторів» передбачає врахування обставин, які мають значення для точної оцінки розміру присуджуваної компенсації, і належать до сфери критеріїв, що впливають на визначення належної суми відшкодування; принцип співмірності полягає у тому, що обсяг відшкодування моральної шкоди повинен бути таким, щоб забезпечити розумне задоволення нематеріальних потреб потерпілого (працівника), при цьому не перевищуючи необхідний мінімальний рівень для досягнення справедливого балансу та не сприяючи необґрунтованому збагаченню особи; принцип безумовного стягнення моральної шкоди означає, що у разі винесення судовими рішеннями, які набрали законної сили, висновку про вчинення роботодавцем конкретних протиправних дій, відповідність таким рішенням обов’язково передбачає здійснення безумовного відшкодування моральних збитків, що випливає зі змісту цієї справи. Автор наголошує, що «відшкодування» моральної шкоди є процедурно-процесуальною стороною здійснення сатисфакції моральної шкоди, тоді як «компенсація» – це вже конкретне вираження такого відшкодування в грошовій чи іншій формі. При цьому в дисертації акцентується увага, що ЄСПЛ використовує обидва терміни – «компенсація» та «відшкодування» як два окремих понять, що викликає певні сумніви щодо їх значення, оскільки в повсякденній мові вони часто використовуються як синоніми. Проте суто юридичне значення категорії «компенсація» стосується фінансової винагороди, тоді як «відшкодування» має у ширшому значенні – усунення протиправності та відновлення попереднього стану. Відтак поняття «відшкодування» включає не лише фінансову компенсацію, а й реституцію або відновлення прав «жертви» дискримінації шляхом покладання конкретного обов'язку на правопорушника (наприклад, зобов'язання припинити поведінку, поновлення на роботі тощо). Автор установив, що доведення чи не доведення факту того, що особа була звільнена незаконно й поновлення на роботі чи відмова від цього, не впливає на встановлення фактів дискримінації та можливості відшкодування моральної шкоди в разі доведення таких фактів. Це не взаємозалежні та не взаємовиключні факти, а інакше означало б, що якщо в іншому провадженні рішенням суду було встановлено, що особу звільнено законно, то це автоматично виключало б можливість звернення такої особи щодо фактів дискримінації в цих же трудових відносинах. А це не так, бо факти дискримінації можуть бути пов’язані з багатьма іншими аспектами, та й навіть якщо особа пов’язувала дискримінацію із незаконним звільненням (на її думку), то сам факт відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі, не означає, що особа не зазнала моральної шкоди. У дисертації висловлюється позиція, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями, не зводиться до факту поновлення працівника на попередній посаді або відновлення його стану до порушення правовідносин, а виступає як самостійний і незалежний юридичний інститут, наділений своєю правовою цінністю і функцією. Дата реєстрації 2025-12-09 Додано в НРАТ 2025-12-09 Закрити