Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U004312, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

11-12-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Правове регулювання перетворення господарських товариств

Здобувач

Франкова Анна Валеріївна,

Керівник Кочин Володимир Володимирович
Опонент Беляневич Oлена Анатоліївна
Опонент Шовкопляс Ганна Миколаївна
Рецензент Вінтоняк Наталія Дмитрівна
Рецензент Сіщук Ліліана Василівна

Опис

Дисертація є сучасним науковим дослідженням, яке окреслює поняття та організаційно-правові форми господарських товариств; визначає право компаній ЄС та встановлює еволюцію регулювання перетворення господарських товариств в Україні; виокремлює підстави та етапи перетворення господарських товариств; визначає правове регулювання корпоративних відносин, зобов’язань та окремих видів господарських товариств при їх перетворенні; встановлює напрями адаптації законодавства України до права компаній ЄС, а також засоби державного регулювання господарської діяльності при перетворенні господарських товариств. Уперше визначено господарсько-правовий механізм регулювання перетворення господарського товариства як послідовність встановлених законом етапів зміни його організаційно-правової форми, що забезпечує збереження суб’єкта господарсько-правових відносин шляхом юридичного припинення однієї юридичної особи та створення нової, яка є правонаступником усіх його прав та обов’язків. Встановлено особливості перетворення господарського товариства: а) наявність двох етапів – припинення та створення; б) повна передача прав та обов’язків (правонаступництво) від попередньої юридичної особи до новоствореної; в) при припиненні первинної юридичної особи обов’язково складається передавальний акт, та протокол загальних зборів, що засвідчує факт волевиявлення учасників/акціонерів/власників про припинення юридичної особи та подальшу конвертацію часток; г) можливість трансформації правового статусу відповідно до положень галузевого законодавства. Доведено, що передавальний акт є правочином, який фіксує комплекс прав та обов’язків, які передаються від юридичної особи, що припиняється в результаті перетворення, та має юридичне значення для третіх осіб. Обґрунтовано доцільність встановлення презумпції добровільності рішення вищого органу управління/його учасників/вкладників господарського товариства про перетворення, що передбачає їх волевиявлення за відсутності зовнішнього примусу, що розвиває принцип свободи підприємницької діяльності. Удосконалено поняття перетворення як вид реорганізації юридичної особи, що передбачає зміну її організаційно-правової форми, в результаті якої припиняється первинна юридична особа, та утворюється вторинна юридична особа з переходом до неї усіх прав на майно, прав та обов’язків первинної юридичної особи, а тому в основі перетворення закладено два етапи, що склались в історично-правовому аспекті цього інституту: припинення та створення. Визначено правову сутності перетворення господарського товариства як послідовності волевиявлення учасників/членів/акціонерів товариства шляхом юридично значимих дій та заходів, встановлених законом, у формі рішень його органів управління (за винятком організаційно-правових форм, які не мають органів управління), що спрямовані на зміну організаційно-правової форми господарського товариства, яка виявляється у зміні структури органів управління, виконання вимог закону до установчих документів, щодо обов’язкового повідомлення кредиторів, регуляторних органів у випадках встановлених спеціальним законом. Окреслено межі правового регулювання порядку перетворення господарських товариств: а) встановлення правової процедури перетворення, що забезпечує перехід прав та обов’язків до новоствореного господарського товариства, що з економічного погляду дозволяє зберегти учасника ринку; б) попередження ризиків зловживання монопольним становищем; в) адаптація національних норм права до acquis ЄС. Удосконалено науковий погляд на корпоративний договір як спосіб попередження корпоративних конфліктів під час перетворення, що забезпечує збереження пропорційності часток учасників у разі зміни статуного капіталу, а також дозволяє застосувати медіацію або досудовий порядок розв’язання спорів. Обґрунтувана необхідність унормування в єдину термінологічну систему поняття «суб’єкт господарювання», «господарська організація» та «юридична особа» на рівні національного законодавства (передусім у ЦК України), а також у спеціальних актах, що встановлюють державне регулювання господарювання (в зв’язку з скасуванням ГК України), із забезпеченням узгодження його норм із нормами права компаній ЄС, відносин торгівлі, економічного співробітництва тощо.

Дата реєстрації

2025-12-12

Додано в НРАТ

2025-12-12