Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004348, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 30-12-2025 Статус Захищена Назва роботи Управління внутрішньоорганізаційними конфліктами у сфері дистрибуції Здобувач Клименко Аркадій Тимофійович, Керівник Вагонова Олександра Григорівна Опонент Васильєва Олена Олексіївна Опонент Немченко Тетяна Анатоліївна Рецензент Іванова Марина Іллівна Рецензент Касьяненко Лілія Володимирівна Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальності 073 Менеджмент (07 Управління та адміністрування). Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Міністерство освіти і науки України, Дніпро, 2025. Дисертацію присвячено обґрунтуванню та удосконаленню механізмів управління внутрішньоорганізаційними конфліктами у дистрибуційних системах підприємств на основі поєднання сучасних управлінських концепцій та інструментів логістичної координації. Здійснено теоретико-методологічне дослідження внутрішньоорганізаційних конфліктів у сфері дистрибуції, що дозволило обґрунтувати розгляд конфлікту як багатовимірного соціального явища, невід’ємного від процесів функціонування і розвитку сучасних організаційних систем. На основі аналізу еволюції управлінських підходів до розуміння природи конфлікту показано, що від початкового трактування його як аномального відхилення, сучасна управлінська думка перейшла до інтегративних концепцій, що визнають конфлікт природним, поліфункціональним і потенційно конструктивним елементом організаційної динаміки. Розкрито системну роль конфлікту як соціального дзеркала, носія адаптаційного імпульсу та каталізатора змін, а також виокремлено його ключові виміри: поведінковий, комунікативний, емоційно-психологічний, структурний, інституційний та культурно-ціннісний. На основі принципу полікаузальності здійснено класифікацію чинників, що зумовлюють виникнення конфліктів у межах дистрибуційних систем, з виокремленням організаційних, інформаційних, поведінкових та технологічних детермінант. Показано, що конфліктогенність у сфері дистрибуції формується внаслідок складної взаємодії структурних дефіцитів, комунікаційних бар’єрів, суперечностей у системах мотивації, неузгодженості локальних інтересів функціональних підрозділів і технологічних обмежень. З урахуванням багаторівневої природи конфлікту доведено доцільність його аналізу на стратегічному, тактичному й оперативному рівнях управління, а також за типом об’єкта, функціональним контекстом і складом учасників. Узагальнення сучасних наукових позицій дозволило сформувати концептуальну модель конфліктної взаємодії в дистрибуційній системі підприємства, в межах якої конфлікт розглядається як індикатор внутрішньоорганізаційних дисбалансів, а також як механізм оновлення та підвищення адаптивності системи. Акцентовано на ролі конфліктної компетентності менеджменту як ключового ресурсу для підтримання продуктивної взаємодії в умовах суперечностей. Запропоновано розглядати профілактику організаційних конфліктів не як окрему функцію, а як інтегральну характеристику організаційної зрілості, що реалізується через цілеспрямоване формування культури співпраці, узгодженості ролей, прозорих процедур і відкритої комунікації в межах підприємства. Проаналізовано історичну та концептуальну еволюцію управлінських підходів до міжорганізаційної координації та врегулювання внутрішньоорганізаційних конфліктів, що виникають у межах складних функціональних структур підприємств, зокрема у сфері дистрибуції. Доведено, що управлінська думка розвивалася від жорстко ієрархічних та нормативно- орієнтованих моделей (Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер) до концепцій, заснованих на гнучкості, горизонтальній взаємодії, системному мисленні та адаптації до контекстуальних факторів (М. Фоллетт, Ч. Барнард, Г. Саймон, Г. Мінцберг). У межах ситуаційного підходу (П. Лоуренс, Д. Лорш, Дж. Томпсон) акцент зміщується на залежність вибору механізмів координації від ступеня невизначеності зовнішнього середовища, типу міжпідрозділових залежностей та етапу життєвого циклу організації. Розкрито взаємозв’язок між формою організаційної структури та домінуючим типом координації – прямим контролем, стандартизацією результатів, процедур або навичок, взаємними погодженнями чи культурною інтеграцією. Дата реєстрації 2025-12-24 Додано в НРАТ 2025-12-24 Закрити