Дисертація доктора філософії. Яковлєв Максим Вікторович. Орнітофауна Придунайського регіону України: сучасний стан, біотопний розподіл та охорона

Реєстраційний номер

0825U004377, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

29-12-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Орнітофауна Придунайського регіону України: сучасний стан, біотопний розподіл та охорона

Здобувач

Яковлєв Максим Вікторович,

Керівник Брезгунова Ольга Олександрівна
Опонент Бокотей Андрій Андрійович
Опонент Атамась Наталія Сергіївна
Рецензент Ликова Ірина Олександрівна
Рецензент Чаплигіна Анжела Борисівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Опис

Дисертацію виконано у 2021-2025 рр. на кафедрі зоології ХНПУ ім. Г. С. Сковороди та у науково-дослідному відділі комплексного моніторингу екосистем Дунайського біосферного заповідника НАН України (ДБЗ) із залученням матеріалів, зібраних автором у 2004-2023 рр. під час роботи в ДБЗ та НПП «Тузловські лимани». Робота підсумовує багаторічні комплексні дослідження складу, просторової структури, сезонної динаміки та охоронного статусу птахів одного з найцінніших осередків біорізноманіття півдня України – Придунайського регіону України, розташованого між Дунаєм, Дністром і Чорним морем, займаючи площу понад 1,3 млн га, чи 2,2 % площі країни. Мозаїка дельтових плавнів, солонуватоводних лиманів, степів, прируслових лісів, скельних урвищ, піщано-мулистих кіс і штучних водойм формує унікальні умови для гніздування, зимівлі та міграцій понад трьох сотень видів птахів. Основні результати роботи. Вивчення орнітофауни ПРУ (Придунайського регіону України) здійснено в історичному та сучасному аспектах, охопивши майже 200 років – від перших літературних згадок (1834 р.) до сучасних досліджень (2025 р.), із використанням класичних та високотехнологічних методів. Проаналізовано понад 500 літературних джерел, архівні та фондові матеріали, дані кільцювання, фотодокументування, результати 17-річного моніторингу в ДБЗ, 11-річних спостережень у НПП «Тузловські лимани», експедицій до ПО, степових ділянок і на о. Зміїний. Для кількісної оцінки використано індекси Жаккара, Шеннона, Сімпсона, Маргалефа, показники α-різноманіття та стабільності угруповань. Уперше здійснено повну ревізію орнітофауни ПРУ за 1834-2025 рр. Достовірно встановлено перебування 335 видів птахів, що належать до 24 рядів, 64 родин і 186 родів. Це становить понад 76 % орнітофауни України та понад 61 % європейської фауни птахів. Після масштабної стандартизації за законом виду-площі (z = 0,25; A₀ = 1000 км²) регіон зберігає високу щільність видового багатства – 174,8 виду/1000 км², що відповідає 8-му місцю серед 42 країн і регіонів Європи та майже вдвічі перевищує середньоукраїнський рівень. У зимовий період тут виявлено 89,5 % видів, що зимують в Україні; у гніздовий – 71,6 % національного списку гніздових птахів; під час міграцій – 91,2 % від загальної кількості пролітних видів. Отримані результати підтверджують високу орнітологічну насиченість та біогеографічну унікальність ПРУ, зумовлену мозаїчністю біотопів, гідрологічною різноманітністю та розташуванням у зоні перетину головних міграційних шляхів Євразії. Порівняльний аналіз у часовому розрізі показав, що після 1974 р. 32 види зникли, водночас 28 нових були зареєстровані вперше, ще 3 – раніше упущені. Гніздова орнітофауна включає 179 видів у 1834-1974 рр. і 180 – у 1975-2025 рр., при цьому 17 припинили гніздування, а для 18 воно вперше підтверджене. Найбільших змін зазнала зимуюча фауна: зникло 6 видів, натомість додалося 64 нових зимівників. Це відображає пом’якшення клімату та розширення ареалів південних видів. Коефіцієнти Жаккара засвідчили, що у 1834-1974 рр. орнітофауна ПРУ була найбільш схожою з Нижнім Дністром (0,870), Молдовою (0,863) та дельтою Дніпра (0,849), а у 1975-2025 рр. – із Румунією (0,836), Болгарією (0,835) та Кримом (0,854), що підтверджує сучасний західно-південний вектор формування фауни. Аналіз чисельності (1975-2025) засвідчив високу динамічність орнітокомплексів. Для значної частки видів тренди залишаються невизначеними (43,6 % зимуючих, 51,3 % гніздових, 68,9 % пролітних). Серед зимуючих понад 77 % мають низьку чисельність, однак 53 види демонструють зростання, а ще 34 – подвоєння чисельності; скорочення зафіксоване лише у 14 видів. Для гніздових птахів характерна відносна сталість (48 % надзвичайно стабільні), проте більшість є малочисельними й рідкісними. Пролітні комплекси формуються переважно за рахунок звичайних видів, але серед тенденцій також домінує спад. Найдетальніше простежено динаміку колоніальних водно-болотних видів: Pelecaniformes і Suliformes демонструють різке зниження чисельності, тоді як Charadriiformes – флуктуації з останнім десятирічним спадом. Удосконалено екологічну класифікацію за біотопною приналежністю шляхом розробки авторської трирівневої системи групування гніздових птахів за ступенем використання біотопів. Уперше інтегровано групу кавітофілів як функціональну категорію. Аналіз показав домінування лімнофілів (63,3 % узимку, 35,0 % у гніздовий сезон) і стабільність дендрофілів, тоді як кампофіли скоротилися, а кавітофіли виявилися найбільш стійкою групою. Найбільші втрати зафіксовано серед лімнофілів і кампофілів, що підкреслює критичний стан водно-болотних і степових угідь.

Дата реєстрації

2025-12-29

Додано/оновлено в НРАТ

2025-12-29 / 2026-07-02