Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U004380, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-01-2026 Статус Запланована Назва роботи Втрата військового майна за кримінальним правом України Здобувач Войцещук Артур Андрійович, Керівник Плисюк Наталія Миколаївна Опонент Мовчан Роман Олександрович Опонент Винник Анна Олегівна Рецензент Захарчук Віктор Миколайович Рецензент Нікіфорова Тетяна Іванівна Опис Основна частина дисертації складається із трьох розділів. Перший розділ присвячений дослідженню загально-теоретичних засад дослідження кримінальної відповідальності за втрату військового майна. В ході вивчення стану теоретичної розробки питань втрати військового майна у кримінальному праві України виявлено, що більшість проблем залишаються не розв’язаними. Встановлено дискусійність визначення безпосереднього об’єкта складу втрати військового майна, а також трактування змісту і обсягу поняття військового майна, що характеризує предмет складу кримінального правопорушення, відсутність єдиного підходу щодо часових меж поняття особливого періоду, з використанням якого сконструйовано кваліфікований склад кримінального правопорушення, а також кола суб’єктів аналізованого кримінального правопорушення. Ціла низка питань, відповіді на які мають вагоме значення, взагалі не вивчалися, або ж їх дослідження мали фрагментарний характер і є недостатніми. Мова йде про характеристику понять майна, яке ввірене для службового користування, втрати майна, зіпсування майна, а також правил зберігання військового майна; проблеми віднесення до військового майна речей, захоплених у ворога в ході ведення бойових дій, отриманих як благодійна допомога, примусово відчуженого або вилученого для потреб держави у юридичних або фізичних осіб в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, а також одержаних в результаті мобілізації; характеристику змісту вини у складі втрати військового майна; відмежування втрати військового майна від суміжних кримінальних та адміністративних правопорушень; особливості кваліфікації сукупності та повторності кримінальних правопорушень при вчиненні втрати військового майна, а також малозначності таких діянь. Не проводилися й дослідження караності втрати військового майна. В цілях оцінки та перейняття позитивного досвіду щодо регламентації кримінальної відповідальності за втрату військового майна проведено аналіз та порівняльно-правове дослідження законодавства держав – членів Європейського союзу. При цьому встановлено, що у законодавстві жодної із вказаних держав не передбачено норми, аналогічної тій, що передбачена у ст. 413 КК України. Водночас відповідальність за втрату чи зіпсування військового майна у тому чи іншому вигляді передбачена у більшості з них. За результатами дослідження виявлено низку непритаманних КК України рішень, які доцільно було б розглянути з метою удосконалення національного законодавства, особливо в умовах розроблення нового кримінального кодексу. З-поміж них: створення консолідованої норми, яка б передбачала відповідальність за необережні втрату, знищення або пошкодження військового майна; обмеження предмету відповідного кримінального правопорушення лише майном військового (оборонного) призначення; розширення кола діянь, що можуть утворювати дане кримінальне правопорушення (відсутність вказівки на порушення правил зберігання військового майна); розширення кола суб’єктів втрати військового майна за рахунок співробітників усіх силових структур держави; обумовлення відповідальності за втрату військового майна певним розміром завданої шкоди; передбачення більш м’якого покарання за таке кримінальне правопорушення. Частину із таких рішень було розглянуто у розділах 2 і 3 цієї дисертації. Другий розділ присвячений аналізу елементів та ознак основного і кваліфікованих складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 413 КК України. При визначенні об’єкта цього складу за основу бралася концепція «об’єкт кримінального правопорушення – суспільні відносини, на які посягає кримінальне правопорушення». За допомогою структурного аналізу суспільних відносин, що знаходяться під охороною ст. 413 КК України, зроблено висновок, що основним безпосереднім об’єктом цього складу кримінального правопорушення є врегульовані правилами зберігання військового майна суспільні відносини, які існують між державою в особі органів, що здійснюють управління військовим майном, військових частин, органів та установ, що мають статус військових формувань, з одного боку, та військовослужбовцями (а так само резервістами та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів) з іншого із приводу забезпечення обороноздатності в частині воєнного потенціалу як суспільного блага. Встановлено, що дане кримінальне правопорушення так само посягає і на врегульовані цивільним законодавством відносини власності. Однак ці відносини у контексті аналізованого кримінального правопорушення відходять на другий план і є додатковим безпосереднім об’єктом. Дата реєстрації 2025-12-30 Додано в НРАТ 2025-12-30 Закрити