Реєстраційний номер
0826U000017, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
11-02-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Камерний хоровий спів як феномен виконавської практики межі ХХ – ХХІ століть: когнітивний аналіз
Здобувач
Лю Дань ...,
Керівник Шаповалова Людмила Володимирівна
Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна
Опонент Заверуха Олена Леонідівна
Рецензент Бєлік-Золотарьова Наталія Андріївна
Рецензент Александрова Оксана Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Опис
Дисертацію присвячено з’ясуванню актуального синтезу історії, методології та прагматики сучасного хорового мистецтва та камерного хорового співу як його складової в єдності з композиторським досвідом в цій сфері творчості.
Об’єктом дослідження є світове хорове мистецтво ХХ століття як завершена художня система; предмет – камерний хоровий спів як феномен виконавської практики Західної Європи та України доби глобалізації.
Матеріалом дослідження слугує хорове мистецтво України та Західної Європи, яке історично функціонує як виконавський феномен в історичному, сакральному та концертному хронотопі. Для створення концепції когнітивного аналізу залучені численні витвори хорового мистецтва від минулого до сьогодення: 1) західноєвропейська хорова класика: від німецького бароко XVIIІ століття (кантата і мотет Й.С.Баха) до ХХ ст. (французька традиція Ф. Пуленк «Шість французьких пісень» та балтійська традицій на матеріалі творів Е.Ешенвальдса та Е. Янчевскіса); від українського неофольклоризму (твори М. Леонтовича, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова) до nova musica sacra; 2) духовні твори: меса «Memoria» М. Попова; О.Щетинського та інші (фрагментарно).
Методи дослідження базуються на інтеграції сучасних підходів до аналізу хорового співу: загальні (історичний, системний, функціонально-структурний) взаємодіють із жанрово-стильовим і хорознавчим підходами. У пріоритеті – когнітивний аналіз, який скерований не на засоби хорової виразності (як семіотичний), а на домінантну роль мислення. Якщо сформовано мислення – воно забезпечить усі ланки професійної діяльності диригента і співаків.
Наукова новизна отриманих результатів. Когнітивний аналіз хорового мистецтва ХХ століття як завершеної системи дозволило окреслити шляхи його актуалізації хорового мистецтва на новітньому етапі його розвитку: а) у спадкоємності від класико-романтичних тенденцій відродження автентичних історичних стилів виконавства до трансформацій в постмодерні; б) при збереженні єдності композиторської творчості, виконавської та хорознавчої практики. Вперше в музикознавстві:
• запропоновано методологічне обґрунтування сучасної хорової культури як художньої системи;
• узагальнено позиції сучасного хорознавства щодо специфіки хорового мистецтва, мислення композиторів у цій жанровій сфері;
• визначено роль хорової поліфонії в композиторсько-виконавській практиці України межі ХХ – ХХІ століть;
• проаналізовані хорові твори О. Щетинського, В. Попова, що увиразнили їх приналежність до духовної рефлексії, масштаб якої є багатовекторним і полісемантичним;
• у хорових композиціях композиторів Балтії доведено синтез авангардних технік хорового письма та пошуків нової національно-ментальної само ідентичності, авторства як людиноцентричного звукового космосу;
• окреслено історико-стильову динаміку новітньої хорової виконавської практики ХХ століття в Україні, що в умовах глобалізації перебуває в коливанні та стабілізації двох протилежних тенденцій – доцентрової національної локалізації та універсальної метамови;
• запропоновано алгоритм когнітивного аналізу хорового твору з урахуванням національного та композиторського стилю.
У висновках констатується наявність окремої «гілки» хорового мистецтва – камерного співу як ознаки кроскультурних процесів глобалізації культури світу, тобто відбувається актуалізація камерного хорового співу як феномена, що досяг кульмінації на новітньому етапі глобалізації.
Приклади хорової поліфонії творів Й.С.Баха та Б.Лятошинського були необхідними тому, що для китайських дослідників роль поліфонії європейського зразку має значення засвоєння «чужого досвіду», чинника професійної освіти. Тому вивчення поліфонії є обов’язковою складовою фахової освіти хормейстера.
Питання «в чому полягає історико-стильова динаміка хорового мистецтва ХХ століття» має відповідь: у гетерогенному синтезі, продовженій поліпластовості історичних стилів та авторських технік письма, в їх системній єдності. Хорове мистецтво культурної доби ХХ–ХХІ століть крізь розмаїте багатство виконавської практики постає як цілісна картина світу, в якій віддзеркалюється соборний образ людства, яке співає – horo cantor, примножуючись в діяльності певного хорового колективу (одного концерту, творчого проекту). Окрему увагу було приділено діяльності академічного камерного хору «Кантус» м. Ужгорода (художній керівник та диригент – народний артист України Еміл Сокач) як візитівка національної культури. Тема дослідження має перспективу продовження на матеріалі творів китайських композиторів для камерних хорів з репертуару концертних та навчальних хорових колективів.
Дата реєстрації
2026-01-04
Додано/оновлено в НРАТ
2026-01-04 / 2026-09-12
