Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0826U000018, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Адміністративно-правові засади забезпечення національної безпеки у публічно-інформаційній сфері

Здобувач

Крушеніцький Владислав Сергійович,

Керівник Соболь Євген Юрійович
Опонент Куркова Ксенія Миколаївна
Опонент Шаповал Роман Володимирович
Рецензент Кондратенко Віталій Миколайович
Рецензент Сокуренко Олена Анатоліївна

Опис

У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження адміністративноправових засад забезпечення національної безпеки в публічно-інформаційній сфері, що набуває першорядного значення в умовах цифровізації, гібридних форм протидії, зростання інформаційних загроз та активізації дезінформаційних впливів на суспільно-політичні процеси. Національну безпеку в інформаційному просторі важливо розглядати одним із значущих елементів державної політики й водночас системоутворювальним механізмом захисту конституційного ладу, прав і свобод людини, демократичних інститутів та суверенітету держави. У роботі розкрито теоретико-правові засади формування поняття і змісту інформаційної безпеки, визначено її місце в системі національної безпеки України, окреслено основні принципи та елементи адміністративно-правового регулювання відносин у публічно-інформаційній сфері. Особливу увагу зосереджено на аналізі нормативно-правових актів, що визначають механізми запобігання, виявлення, нейтралізації та реагування на інформаційні загрози, а також забезпечують баланс між захистом державних інтересів і гарантуванням конституційних прав громадян. Підґрунтям цього дослідження є міждисциплінарна методологія, що поєднує доктринальні підходи адміністративного права, теорії національної безпеки, публічного управління, інформаційного права та міжнародно-правових стандартів діяльності держави у сфері кібербезпеки та інформаційної безпеки. Застосування комплексного наукового підходу дало змогу проаналізувати діяльність органів публічної влади й правоохоронних інституцій щодо забезпечення національної безпеки в інформаційному просторі, виявити недоліки чинної системи реагування на інформаційні загрози, визначити актуальні механізми та інструменти їх запобігання. Розкрито зміст, сутність і ключові структурні характеристики національної безпеки в публічно-інформаційній сфері; простежено її становлення як особливої сфери державної політики для забезпечення цілісності інформаційного простору, стійкості комунікаційного середовища та захищеності критично важливих інформаційних ресурсів. Доведено, що інформаційна безпека є компонентом безпекової системи держави й показником рівня демократичності публічного управління, здатності держави реагувати на гібридні загрози та підтримувати стандарти прозорості, відкритості й об’єктивності суспільного дискурсу. Окреслено коло суб’єктів та об’єктів забезпечення національної безпеки в публічно-інформаційній сфері. Зокрема, окреслено три групи суб’єктів: стратегічні (Президент України, Верховна Рада України, РНБО, Кабінет Міністрів України), що формують політику у сфері інформаційної безпеки; операційно-виконавчі (центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України, правоохоронні органи), що реалізують заходи протидії загрозам; суспільно-громадські (інститути громадянського суспільства, ЗМІ, аналітичні центри, освітні установи), які забезпечують інформування, експертний супровід, громадський моніторинг та формування інформаційної культури. Об’єктами державного впливу визначено інформаційні ресурси, критичну інфраструктуру, комунікаційні платформи, цифрові сервіси, а також інформаційні потоки, що можуть стати каналами деструктивного впливу. Основні напрями забезпечення інформаційної безпеки охоплюють моніторинг інформаційного середовища, превентивні заходи, протидію дезінформації, забезпечення кібербезпеки, правозастосовну діяльність, комунікаційну політику та просвітницькі ініціативи. Проаналізовано сучасний стан державної політики в галузі національної безпеки в публічно-інформаційному вимірі. З’ясовано, що національну політику структуровано неповністю, її елементи часто продубльовано, розвинено фрагментарно або не пов’язано управлінською логікою, попри значний масив нормативно-правових актів. Виявлено відсутність єдиної узгодженої концепції розвитку системи інформаційної безпеки, нестачу механізмів координації та системного управління ризиками. Доведено, що відсутність комплексного підходу ускладнює реагування на гібридні інформаційні впливи, знижує ефективність правоохоронної діяльності та перешкоджає формуванню стійкого комунікаційного середовища.

Дата реєстрації

2026-01-04

Додано в НРАТ

2026-01-04