Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000023, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-02-2026 Статус Захищена Назва роботи Правосуддя в умовах правовладдя: конституційно-правовий аспект Здобувач Пекарчук Альона Володимирівна, Керівник Тагієв Садіг Рзаогли Опонент Собакарь Андрій Олексійович Опонент Литвинчук Олександр Іванович Опонент Зозуля Євген Вікторович Рецензент Остапчук Людмила Григорівна Опис У дисертації висвітлюється конституційно-правовий аспект правосуддя в умовах правовладдя. Обґрунтовано низку положень з удосконалення національного права в сфері організації та функціонування системи правосуддя. Наголошено, що існуючі наукові розробки питання ефективності правосуддя формують теоретичне підґрунтя для подальшого розвитку як теорії, так і практики правовладдя. Вони дозволяють осмислити ключові принципи, такі як незалежність судової влади, справедливе судочинство та підзвітність. Важливим результатом таких досліджень є пропозиції з вдосконалення правозастосовної практики, зокрема усунення законодавчих прогалин та вдосконалення процедур. Однак перманентні суспільні та технологічні зміни створюють нові виклики для судової системи, що вимагають постійного аналізу. Необхідність адаптації судової системи до сучасних реалій підкреслює значення належного конституційно-правового забезпечення. Стабільність та відповідність судової системи сучасним викликам безпосередньо залежать від конституційно-правового регулювання. Запропоновано науковий доробок вітчизняних вчених щодо окремих аспектів організації та здійснення правосуддя класифікувати на три наступні групи, що виокремлюються за безпосереднім предметом: 1) наукові роботи, предметом дослідження яких є організація та функціонування органів судової влади; 2) наукові роботи, предметом дослідження яких є верховенство права; 3) наукові роботи, предметом дослідження яких є оптимізація функціонування судової системи в умовах реалізації вимог принципу правовладдя. З’ясовано, що комплексне застосування методологічного інструментарію дозволяє враховувати різні аспекти правосуддя, зокрема ціннісний, правоінтерпретаційний, системний, феноменологічний контексти та історичний розвиток системи. Аксіологічний підхід розкриває правосуддя через призму цінностей, які воно захищає, що дає змогу оцінити відповідність правової системи моральним нормам. Герменевтичний підхід є фактором розуміння смислів правових норм у різних соціальних контекстах, що особливо важливо для ефективного правосуддя. Феноменологічний підхід дозволяє врахувати суб'єктивний досвід учасників системи правосуддя, сприяючи глибшому розумінню функціонування відповідної системи. Системний підхід забезпечує аналіз взаємодії всіх елементів правової системи, а історичний дозволяє оцінити її розвиток у контексті еволюції суспільства. Порівняльно-правовий підхід забезпечує багатовимірний огляд судочинства в умовах правовладдя, дозволяючи адаптувати кращі практики та сприяти інтеграції у європейський правовий простір. Визначено, що процес формування національної правової системи в Україні розпочався з перших років незалежності, та передбачав серед іншого реформування царини правосуддя. Ключовими факторами, що сприяли модернізації системи судоустрою, стали політичні зміни та прагнення до демократизації суспільства. Євроінтеграційний вектор вимагав адаптації законодавства до європейських норм і вдосконалення правозастосування в Україні. Важливу роль відіграло впровадження принципів правовладдя та захисту прав людини, що стали основою судових реформ. Встановлено, що реформи правосуддя були зумовлені не лише внутрішніми політичними змінами (проте які мали визначальний вплив), але й вимогами європейської інтеграції, зокрема ратифікацією Європейської конвенції з прав людини. Аргументовано, що правові основи нинішнього стану організації та функціонування правосуддя закладено у 2016 році через прийняття змін до Конституції України та відповідних законодавчих актів. Ключовими аспектами таких змін стало обмеження політичного впливу на царину правосуддя (реалізація вимог принципу незалежності та неупередженості правосуддя); зміна сутнісного сприйняття правосуддя через включення до цієї сфери не тільки судоустрою, але й прокуратури та адвокатури (що вимагає переосмислення функціональної спрямованості кожної з вказаних інституцій та врахування ефекту синергії); виключення положення про «підпорядкування судді закону» та закріплення вимоги про обов’язок судді керуватися верховенством права; закріплення можливості ратифікації Римського статуту; закріплення бланкетної норми щодо альтернативної форми вирішення спорів. Дата реєстрації 2026-01-05 Додано в НРАТ 2026-01-05 Закрити