Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000030, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-02-2026 Статус Захищена Назва роботи ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК АДАПТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Здобувач Колісник Роксолана Ярославівна, Керівник Калмиков Георгій Валентинович Опонент Завацький Вадим Юрійович Опонент Черновська Лілія Володимирівна Рецензент Чижма Діана Миколаївна Рецензент Харченко Наталія Валентинівна Опис У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми ролі емоційного інтелекту як чинника адаптивності вихованців закладів позашкільної освіти. У теоретичному розділі дисертаційного дослідження здійснено всебічний аналіз проблеми емоційного інтелекту як чинника адаптивності вихованців позашкільних освітніх закладів. Це дало змогу визначити основні підходи до розуміння змісту та структури зазначених феноменів, виявити їх взаємозалежність та підкреслити вагому роль освітнього середовища у процесі їхнього розвитку. Встановлено, що емоційний інтелект є багатокомпонентним інтегративним утворенням, яке охоплює здатність усвідомлювати, розпізнавати й регулювати власні емоції та емоції оточення, а також ефективно застосовувати емоційну інформацію для оптимізації мислення й поведінки. Аналіз концепцій П. Саловея і Д. Майєра, Д. Ґоулмана, Р. Бар-Она та українських науковців засвідчив поліструктурність цього феномену й тісний його зв’язок з іншими особистісними характеристиками, зокрема адаптивністю. Адаптивність у дитячо-підлітковому віці розглядається як здатність адекватно реагувати на зміни соціального, освітнього й емоційного середовища, що потребує не лише когнітивного розвитку, а й сформованості емоційної саморегуляції, соціальних умінь та гнучкості мислення. Доведено, що емоційний інтелект та адаптивність виступають взаємопов’язаними конструктами, які підсилюють розвиток один одного в процесі особистісного становлення. Високий рівень емоційної компетентності зумовлює ефективність адаптаційних механізмів, розвиток емпатії, рефлексії та впевненості в собі, що забезпечує успішну соціалізацію. Розроблена структурно-функціональна модель відображає вплив складників емоційного інтелекту (емоційної обізнаності, саморегуляції, мотивації, емпатії) на ключові аспекти адаптивності (когнітивний, емоційний, мотиваційний, поведінковий, соціальний, рефлексійний, екзистенційно-смисловий). У моделі враховано міжкомпонентні взаємозв’язки, контекстуальні умови й фактори, що сприяють реалізації цього впливу. При цьому підкреслюється динамічність обох процесів, їх здатність до розвитку під впливом тренінгових програм, позитивної групової взаємодії та педагогічної підтримки. Окремо акцентовано на специфіці позашкільного освітнього простору, який створює сприятливі умови для розвитку емоційного інтелекту й адаптивності. Гнучкість програм, різноманіття видів діяльності, атмосфера емоційної безпеки, можливість творчого самовираження та прийняття власних рішень забезпечують засвоєння адаптивних моделей поведінки та зміцнюють емоційно значущу взаємодію. Узагальнено, що результати теоретичного аналізу підтверджують важливість вивчення емоційного інтелекту як ключового ресурсу формування адаптивності вихованців позашкільної освіти та становлять основу для подальших емпіричних досліджень і розробки психолого-педагогічних умов їхнього розвитку. Емпіричне дослідження емоційного інтелекту як чинника адаптивності вихованців закладів позашкільної освіти здійснювалося у межах системного підходу, що дозволив розглядати явище у його багатовимірності та комплексності. Виявлено, що складові емоційного інтелекту тісно корелюють з основними аспектами адаптації підлітків – когнітивним, емоційним, мотиваційним, поведінковим, соціальним, особистісно-рефлексивним та екзистенційно-смисловим. Методологічні засади дослідження були обґрунтовані на основі сучасних концепцій емоційної компетентності та динамічного характеру адаптивності, що забезпечило цілісність логіки аналізу. Урахування вікових та соціокультурних особливостей вибірки, а також дотримання етичних вимог надало дослідженню наукової валідності та створило міцне підґрунтя для подальшого емпіричного вивчення взаємозв’язку між емоційним інтелектом та адаптивністю. Це також відкрило перспективи для розробки психокорекційних програм, спрямованих на підтримку підлітків у системі позашкільної освіти. Отримані результати дозволили сформувати цілісне уявлення про особливості емоційного та адаптаційного розвитку вихованців. Показано, що хоча більшість підлітків мають середній рівень емоційного інтелекту, значна їх частина зазнає труднощів у розпізнаванні та регуляції емоцій, що вказує на наявність потенціалу для подальшого розвитку саморегуляційних навичок. Аналіз даних засвідчив, що найбільш проблемними зонами адаптації є соціальна та емоційна сфери, тоді як навчальна адаптація загалом перебуває на вищому рівні. Це підтверджує, що головні труднощі підлітків у позашкільному середовищі зумовлені міжособистісними стосунками та емоційною нестабільністю, а не академічними факторами.Факторний аналіз дозволив виокремити структурні компоненти адаптивності. Навчальна адаптація базується на поєднанні емоційно-когнітивних ресурсів та особистісної стійкості; соціальна адаптація визначається підтримкою й позитивною взаємодією, а також здатністю регулювати рольову поведінку у групі; емоційна адаптація проявляється як у чутливості, самоприйнятті та позитивному ставленні. Дата реєстрації 2026-01-05 Додано в НРАТ 2026-01-05 Закрити