Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000040, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-02-2026 Статус Захищена Назва роботи Особливості формування соціально-психологічної компетентності фахівців військово-медичних закладів в умовах надзвичайних ситуацій Здобувач Вайсберг Мелані --, Керівник Хомич Галина Олексіївна Опонент Родіна Наталія Володимирівна Опонент Матяш Михайло Миколайович Рецензент Ніколаєв Леонід Олегович Рецензент Руденко Оксана Володимирівна Опис У дисертації подано результати теоретичного й емпіричного дослідження проблеми формування соціально-психологічної компетентності фахівців військово-медичних закладів в умовах надзвичайних ситуацій. Актуальність проблематики обумовлена змінами змісту професійної діяльності військових медиків, які працюють в умовах бойових дій, обмежених ресурсів, високого емоційного навантаження та моральної невизначеності. У таких надзвичайних умовах особливої значущості набуває здатність медичного персоналу не лише зберігати професійну ефективність, а й підтримувати психічне здоров’я, дотримуватись етичних стандартів і забезпечувати якісну міжособистісну взаємодію. Соціально-психологічна компетентність розглядається як інтегративне новоутворення, що поєднує емоційно-регулятивну, мотиваційну, етико-ціннісну та комунікативну компоненти та визначає здатність особистості ефективно функціонувати в умовах професійної напруги. Перший розділ дисертації присвячено теоретико-методологічному аналізу соціально-психологічної компетентності як об’єкта наукового вивчення. Розглянуто концептуальні основи конструкта, його складові та функціональну роль у забезпеченні професійної адаптації медичних працівників у високостресових середовищах. У процесі системного аналізу було враховано міждисциплінарні підходи: загальнонаукові положення теорії систем (Берталанфі, Родіна), культурологічний (Лозниця, Левчук ) когнітивно-мотиваційні моделі (Дечі та Раян), концепції емоційного інтелекту (Големан, Майєр, Холл), теорії морального розвитку (Кольберг, Рест), а також моделі психологічної резилієнтності та смисложиттєвої адаптації (Франкл, Ялом, Мадді). У межах аналітичного огляду виділено чотири базові компоненти соціально-психологічної компетентності: емотивний, етичний, комунікативний та мотиваційний. Деталізовано навантаження кожного з них, їхній функціональний зв’язок із результативністю професійної діяльності та здатністю до адаптації в умовах невизначеності та стресу. Підкреслено, що емоційна регуляція є ключовою умовою підтримання внутрішньої рівноваги та ефективної комунікації в умовах кризи, етична компетентність забезпечує морально обґрунтоване прийняття рішень, комунікативна – чіткість інформаційного обміну в команді, а мотиваційна – стабільність внутрішньої професійної спрямованості. Ґрунтуючись на дослідженнях готовності медичних структур у VUCA-середовищі та післядипломній підготовці військових лікарів (Wellington et al., 2022), комунікативній компетентності військових медсестер (Gholami et al., 2015), конфлікту між самооцінкою й оцінкою пацієнтами процесу спілкування в госпіталях (Hussain et al., 2022), а також морально-етичним дилемам прийняття рішень в умовах дефіциту ресурсів (Brown & Doe, 2018) та високого стресу, резилієнтності та посттравматичного зростання у військових медиків і персоналу громадської безпеки (Ein et al., 2023), показано, що соціально-психологічну компетентність військово-медичного персоналу доцільно розглядати як багаторівневий, контекстно обумовлений ресурс, який функціонує на перетині індивідуального, групового й організаційного рівнів. Узагальнення емпіричних даних дослідження емоційного інтелекту, міжособистісної комунікації, культурної чутливості, впливу бойових і професійних стресорів, ієрархічних структур та подвійної ролі, зокрема, медика–військовослужбовця (Hoge et al., 2004; Gibbons et al., 2012; Lundberg et al., 2014) дозволило концептуалізувати соціально-психологічну компетентність військово-медичного персоналу як системний медіатор, який містить емоційно-регулятивну, мотиваційну, етико-ціннісну та комунікативну компоненти і визначає здатність особистості ефективно функціонувати в умовах професійної напруги, зберігаючи психічне здоров’я, якість допомоги, згуртованість команд. Це узагальнення емпіричної бази обґрунтовує включення до моделі СПК таких методологічних акцентів, як мультиінформантне оцінювання (самозвіт, оцінки пацієнтів, колег та керівників), урахування типу місії та етапу її розгортання, рольового конфлікту й морального дистресу, а також культурно-контекстуальних параметрів, що забезпечило зовнішню валідність запропонованої теоретичної моделі в умовах тривалої війни. У підсумку першого розділу обґрунтовано доцільність розгляду соціально-психологічної компетентності фахівців військово-медичних закладів як системного конструкта, соціально-психологічної здатності, яка формується на перетині організаційно-контекстуальних вимог, психологічних стресорів та результатів професійного функціоналу, який може бути діагностованим, керованим і цілеспрямовано сформованим у процесі професійного навчання та психологічної підтримки. Це заклало основу для подальших емпіричних досліджень та прикладної розробки тренінгових програм у наступних розділах роботи. Дата реєстрації 2026-01-06 Додано в НРАТ 2026-01-06 Закрити