Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000079, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Воєнні злочини нацистів на Харківщині (1941–1943 рр.) та їх покарання Здобувач Яковлєв Віталій Миколайович, Керівник Куделко Сергій Михайлович Опонент Титаренко Дмитро Миколайович Опонент Венгер Альберт Григорович Опонент Дворкін Ігор Володимирович Рецензент Кісельова Юлія Анатоліївна Опис Актуальність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю комплексного дослідження складної та багатовекторної проблеми покарання воєнних злочинів нацизму. З огляду на це, потребують систематизації й узагальнення знання щодо структури німецьких каральних органів, причетності нацистів і колаборантів до скоєння воєнних злочинів на території Харківської області в 1941–1943 рр. Крім того, значимість теми полягає в необхідності вивчення й використання в сучасних умовах російсько-української війни історичного досвіду, пов’язаного з притягненням до відповідальності воєнних злочинців. Метою дослідження є вивчення питання причетності нацистів і громадян СРСР до скоєння воєнних злочинів на Харківщині; аналіз особливостей організації та проведення Харківського показового судового процесу (15–18 грудня 1943 р.); виявлення специфіки судового переслідування воєнних злочинців у воєнний та повоєнний час; з’ясування особливостей вшанування пам’яті жертв нацизму. На підставі вивчення процесу накопичення наукових знань, автор дійшов висновку, що історіографію проблеми можна поділити на три періоди: 1) 1940-ві – середина 1950-х рр.; 2) середина 1950-х – 1980-ті рр.; 3) від початку 1990-х рр. до сьогодення. За час вивчення питання воєнних злочинів нацистів на Харківщині та їх покарання лише окремі аспекти знайшли відображення в працях дослідників, які розглядали означену проблему в рамках відповідних методологічних підходів та історичних шкіл. Для реалізації мети й завдань дослідження поряд з опублікованими джерелами було залучено значну кількість архівних матеріалів. Використання в роботі недосліджених джерел із відомчих архівів СБУ дало можливість отримати додаткову інформацію та проаналізувати структуру, злочинну діяльність нацистських каральних органів на Харківщині, ознайомитися з особливостями здійснення політики покарання осіб, причетних до масового знищення цивільного населення та військовополонених під час нацистської окупації краю. Вивчення складної та багаторівневої проблеми воєнних злочинів нацизму, скоєних під час німецької окупації території Харківської області (1941–1943 рр.), та аналіз результатів притягнення до відповідальності винуватців потребували залучення загальнонаукових, спеціально-історичних методів, методів історичного джерелознавства. Під час проведеного дослідження автором встановлено, що вчинення масових убивств на окупованій території Харківської області було пов’язане з діяльністю німецьких каральних органів – команди ГФП 560, ЗК 4а, АК 5, поліції безпеки та СД Генерального округу «Харків», військ СС. Головним джерелом кадрового поповнення допоміжних частин Вермахту та поліції на Харківщині стали радянські військовополонені – українці та росіяни, які до війни проживали на території УРСР та РРФСР, а також місцеві мешканці із числа цивільних. На підставі вивчення джерельної бази автором з’ясовано, що Харківський судовий процес – перший та єдиний до кінця 1945 р. на теренах СРСР показовий суд над воєнними злочинцями – військовослужбовцями гітлерівської Німеччини – був розрахований як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію. Харківський суд мав також міжнародне значення. Він став одним із важливих факторів, які вплинули на рішення щодо проведення Нюрнберзького процесу (1945–1946 рр.), і послужив ad hoc для діяльності Міжнародного кримінального суду та військових трибуналів сучасності. Під час проведення дослідження дисертанту вдалося з’ясувати, що кримінальне переслідування колаборантів, причетних до воєнних злочинів нацистів, мало ряд характерних ознак, які зумовили неоднозначність і складність цього процесу. Суди над воєнними злочинцями, військовослужбовцями країн Осі, причетними до вчинення масових убивств цивільного населення й військовополонених на території м. Харків та Харківської області, загалом відбулися в повоєнний час. Здебільшого винуватці отримали мінімальні строки ув’язнення та були покарані за іншу провину. Проаналізувавши зміни в облаштуванні пам’ятних місць на Харківщині, автор дійшов висновку, що жертви нацизму зайняли другорядне місце в комеморативних практиках радянської доби. Лише з набуттям Україною незалежності обмеження щодо меморіалізації пам’ятних місць, присвячених жертвам нацистського терору, були зняті. Ключові слова: Друга світова війна, Харків, нацистський окупаційний режим, воєнні злочини, Харківський судовий процес, Голокост, геноцид, жертви нацизму, комеморативні (меморіальні) практики, символічний простір міста, меморіальна спадщина, місця пам’яті, історична (колективна) пам’ять, політика пам’яті. Дата реєстрації 2026-01-08 Додано в НРАТ 2026-01-08 Закрити