Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000124, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 06-03-2026 Статус Захищена Назва роботи Діяльність оперно-симфонічного диригента: комунікаційні аспекти Здобувач Берестовська Олександра Володимирівна, Керівник Берегова Олена Миколаївна Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна Опонент Пучко-Колесник Юлія Віталіївна Опонент Бєлік-Золотарьова Наталія Андрiївна Рецензент Купіна Дарина Дмитрівна Опис Дисертаційне дослідження присвячене вивченню діяльності оперно-симфонічного диригента в аспекті музичної комунікації. Комунікаційні взаємодії в діяльності оперно-симфонічного диригента є багатовекторними і різноманітними: до професійних обов’язків сучасного диригента входить добір творів концертної програми чи вистави з урахуванням актуальності та рентабельності, а також можливостей виконавського колективу, пошук якісного нотного матеріалу (не лише партитури, а й партій), тривалий час самопідготовки, що має сприяти ясності вербальної комунікації з виконавцями та орієнтуванню в музичному матеріалі для чіткої й лаконічної невербальної взаємодії, організація та проведення якісного репетиційного процесу, «неочевидна» взаємодія з глядачами не лише безпосередньо під час концертних виступів, а й опосередковано за допомогою цифрових технологій. Це лише деякі аспекти складної системи комунікаційних взаємодії, які визначають рівень професійної майстерності оперно-симфонічного диригента. Оскільки проблема творчої діяльності оперно-симфонічного диригента ще не розглядалася в аспекті музичної комунікації, це зумовило актуальність дисертаційного дослідження. Метою роботи стало формування нового наукового знання про комунікаційну систему оперно-симфонічного диригування за допомогою визначення ключових ланок музичної комунікації, вивчення їхніх функцій і типології. У результаті дослідження було виявлено такі комунікаційні пари: Диригент – Програма, Диригент – Партитура, Диригент – Композитор, Диригент – Музичний колектив, Диригент – Соліст, Диригент – Глядач. Наукова новизна представленого дисертаційного дослідження полягає в узагальненні інформації щодо цілісного багатогранного комунікаційного процесу у професійній діяльності оперно-симфонічного диригента. Вперше системно науково обґрунтовано важливість кожної комунікаційної пари, де ключовою ланкою є оперно-симфонічний диригент, починаючи від підготовки програми до отримання зворотного зв’язку від глядачів і учасників музичного колективу. Об’єктом дослідження є професійна діяльність оперно-симфонічного диригента, предметом – комунікаційні аспекти діяльності оперно-симфонічного диригента. Оскільки професія диригента в сучасному розумінні сформувалася на межі ХІХ – ХХ століть, для ґрунтовного вивчення теми необхідним було проведення ретроспективного аналізу, а саме – історичних матеріалів періоду XV – XX століть на предмет відбору найкращих засобів невербальної взаємодії та їх еволюції, що в подальшому призвели до формування канонів мануальної техніки. Визначено аспекти, що безпосередньо впливали на трансформацію невербальної комунікації, починаючи від нотаційної неточності запису наспіву, поступового вдосконалення інструментарію, розширення кількості учасників виконавського колективу і завершуючи ускладненням композиторської мови та початком професійного музичного навчання. У ході роботи було з’ясовано ступінь вивченості питання комунікації в музичному мистецтві та безпосередньо у професійній діяльності диригентів різних спеціалізацій, зокрема оперно-симфонічної. Багатогранні аспекти комунікаційної взаємодії оперно-симфонічного диригента з великою кількістю учасників акту музичної комунікації викликали необхідність реалізації міждисциплінарного дослідження. Зокрема акцентовано увагу на гендерних аспектах діяльності оперно-симфонічного диригента, адже попри тенденцію до гендерної рівності в музичному виконавстві спостерігаються певні складнощі в кар’єрному зростанні жінок-диригенток. На основі низки інтерв’ю видатних представниць диригентської професії виявлено трансформації у вербальній та невербальній комунікації, спричинені фізіологічними відмінностями чоловіків і жінок. Також окреслено особливості модифікації комунікаційних мов у парах Диригент – Музичний колектив та Диригент – Глядач, зауважено на більш ретельній самостійній роботі при взаємодії Диригент – Партитура. У межах дослідження розглядалося питання важливості і незамінимості комунікації людини-диригента з музичним колективом та глядачами у світлі новітніх експериментальних проєктів із використанням роботів-диригентів та систем на основі штучного інтелекту. Розглядаючи випадки таких взаємодій, констатуємо важливість невербальної комунікаційної мови, притаманної лише людині, що не лише передає інформацію, а й може взаємодіяти в системі зворотного зв’язку. Результатом дисертаційної роботи стало отримання науково обґрунтованих узагальнень щодо комунікаційних пар, ключовою ланкою кожної з яких є оперно-симфонічний диригент. Таким чином, було сформовано повну та всеосяжну систему комунікаційної взаємодії в оперно-симфонічному виконавстві. Дата реєстрації 2026-01-16 Додано в НРАТ 2026-01-16 Закрити