Дисертація доктора філософії. Бардаш Владислав Олександрович. Діагностична та прогностична значимість прозапальних біомаркерів у хворих із хронічною хворобою нирок 5 ступеня, які знаходяться на програмному гемодіалізі.

Реєстраційний номер

0826U000130, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

22-01-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Діагностична та прогностична значимість прозапальних біомаркерів у хворих із хронічною хворобою нирок 5 ступеня, які знаходяться на програмному гемодіалізі.

Здобувач

Бардаш Владислав Олександрович,

Керівник Скляров Євген Якович
Опонент Дудар Ірина Олексіївна
Опонент Хухліна Оксана Святолавівна
Рецензент Радченко Олена Мирославівна
Рецензент Кіхтяк Олеся Павлівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Державне некомерційне підприємство "Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького"

Опис

Діагностична та прогностична значимість прозапальних біомаркерів у хворих із хронічною хворобою нирок 5 ступеня, які знаходяться на програмному гемодіалізі Автор: Бардаш В.О. Рік: 2025 Установа: ДНП "Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького" МОЗ України ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною медико-соціальною проблемою, а пацієнти з термінальною нирковою недостатністю (ТНН) на програмному гемодіалізі (ПГД) мають у 10-30 разів вищу смертність порівняно з загальною популяцією. Основною причиною летальності (40-55%) є серцево-судинні захворювання, зумовлені нетрадиційними факторами: хронічним запаленням, оксидативним стресом та мінерально-кістковими порушеннями (МКП-ХХН). Існуючі стратегії стратифікації ризику недостатньо ефективні. Особливої уваги потребують фактор росту фібробластів 23 (FGF23) та гепсидин як інтегративні маркери осей «кістка-нирки-судини» та «залізо-запалення-еритропоез». Їх вивчення є ключовим для покращення прогнозу пацієнтів. Зв’язок з науковими програмами. Робота є фрагментом НДР кафедри терапії №1, медичної діагностики та гематології і трансфузіології ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького «Особливості патогенезу, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної та дихальної систем в клініці та експерименті» (№0120U002142). Мета дослідження: вивчити діагностичну та прогностичну значимість прозапальних біомаркерів у хворих із ХХН 5 ступеня на ПГД. Об’єкт дослідження: ХХН 5 ст., корегована програмним гемодіалізом. Предмет дослідження: клініко-патогенетичні особливості, біохімічні показники, мінеральний обмін, рівні FGF23 та гепсидину. Матеріали та методи. Проведено відкрите проспективне обсерваційне дослідження (2023-2025 рр.) за участю 148 пацієнтів. Основна група (n=129) — пацієнти з ХХН 5 ст. на ПГД, стратифіковані за етіологією: гіпертонічна хвороба (ГХ, n=46), цукровий діабет (ЦД, n=36), хронічний гломерулонефрит (ХГН, n=29), полікістоз нирок (ПКН, n=18). Група порівняння — 19 пацієнтів з ХХН 3 ст. Використано: клініко-лабораторні методи, ІФА (FGF23, гепсидин), статистичний аналіз у середовищі R (v.4.4.2). ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Встановлено залежність клінічного фенотипу від етіології ТНН: ХГН: наймолодша група (47,5 років), найтяжчі прояви МКП-ХХН (іПТГ 343,0 пг/мл, фосфор 2,1 ммоль/л), найвища частота резистентної АГ (58,6%). ЦД: найгірший нутритивний статус та найнижчий іПТГ (131,0 пг/мл), що вказує на ризик адинамічної хвороби кісток. ГХ: найстарша група, найвища частота серцевої недостатності (73,9%). ПКН: найсприятливіший профіль, відсутність резистентної АГ. Виявлено феномен «роз'єднання» осі FGF23. Рівні FGF23 у пацієнтів на ПГД були екстремально високими (медіана 1258,32 пг/мл), але не корелювали з фосфором (r=0,13) чи іПТГ (r=0,08). Втративши діагностичну роль, FGF23 продемонстрував потужну прогностичну цінність: встановлено сильний негативний зв'язок із добовим діурезом (R=-0,75; p<0,0001). Множинна регресія підтвердила FGF23 як незалежний предиктор втрати залишкової функції нирок (ЗФН). Доведено наявність «гепсидинової блокади». Пацієнти, що отримували залізо, мали достовірно вищі рівні гепсидину (421,8 нг/мл) та феритину, але це не призводило до приросту гемоглобіну (p=0,545), що свідчить про функціональний дефіцит заліза. Феритин корелював з маркерами запалення, а не з гемоглобіном. НАУКОВА НОВИЗНА Вперше проведено комплексну стратифікацію ризиків ускладнень ПГД залежно від 4-х етіологічних факторів. Підтверджено втрату регуляторної ролі FGF23 щодо фосфорно-кальцієвого обміну при ТНН. Встановлено нову прогностичну роль FGF23 як незалежного маркера ризику втрати ЗФН. Клінічно доведено неефективність феротерапії в умовах гіпергепсидинемії («гепсидинова блокада») та роль феритину як маркеру запалення, а не депо заліза при уремії. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Запропоновано диференційовані підходи до ведення пацієнтів: агресивний моніторинг МКП-ХХН при ХГН та скринінг адинамічної хвороби кісток при ЦД. Рекомендовано визначення FGF23 для прогнозування втрати діурезу. Обґрунтовано необхідність перегляду тактики лікування анемії у пацієнтів з високим феритином та запаленням через ризик блокування заліза гепсидином. Ключові слова: хронічна хвороба нирок, програмний гемодіаліз, FGF23, гепсидин, прозапальні біомаркери, ЦД, ГХ, анемія.

Дата реєстрації

2026-01-19

Додано/оновлено в НРАТ

2026-01-19 / 2026-07-01