Дисертація доктора філософії. Сеславська Євгенія Леонідівна. Психічна дезадаптація у родичів хворих на деменцію (психопатологічна феноменологія, чинники формування, корекція та профілактика)

Реєстраційний номер

0826U000166, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

12-02-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Психічна дезадаптація у родичів хворих на деменцію (психопатологічна феноменологія, чинники формування, корекція та профілактика)

Здобувач

Сеславська Євгенія Леонідівна,

Керівник Огоренко Вікторія Вікторівна
Опонент Хаустова Олена Олександрівна
Опонент Маркова Маріанна Владиславівна
Опонент Марута Наталія Олександрівна
Рецензент Ніколенко Алла Євгенівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Дніпровський державний медичний університет

Опис

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної задачі психіатрії з удосконалення діагностики, диференційованої корекції і профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію. Мета роботи: на підставі вивчення клініко-психопатологічної феноменології та ідентифікації інтер- і інтрапсихічних чинників формування психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію, розробити для даної категорії осіб диференційовану систему корекції і профілактики, та оцінити її ефективність. Науковою гіпотезою роботи стало наступне твердження: наявність, вираженість і варіативність клініко-психопатологічних феноменів психічної дезадаптації родичів пацієнтів з деменцією зумовлюються низкою факторів, серед яких провідне значення мають інтрапсихічні (резилієнтність, копінговий репертуар) і інтерпсихічні (тип ставлення до психічної хвороби родича, сімейна тривога, соціальна підтримка) параметри функціонування особистості. Індивідуальна комбінація даних чинників визначає особливості клінічної картини та обумовлює потребу в диференційованих підходах до ведення таких пацієнтів. В ході роботи було здійснено клініко-психопатологічний аналіз стану психічної сфери родичів пацієнтів з деменцією та досліджено варіативність психопатологічних феноменів, характерних для даної групи осіб; виявлено зв’язок між якістю життя та станом психічної адаптації у родичів пацієнтів з деменцією; проаналізовано феномен сімейної тривоги та його взаємозв’язок зі станом психічної сфери у родичів пацієнтів з деменцією; досліджено резилієнтність і тип ставлення до психічної хвороби родича як фактори функціонування сімейної системи та формування психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією; вивчено особливості долаючої поведінки та соціальної підтримки у родичів пацієнтів з деменцією, залежно від стану їх психічної сфери; визначено роль інтерпсихічних і інтрапсихічних чинників у формуванні психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією; обґрунтовано, розроблено і оцінено ефективність впровадження системи диференційованої корекції і профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих на деменцію. До дослідження були залучені 153 родичів (діти) хворих з встановленим діагнозом деменції відповідно до критеріїв МКХ-10, які спільно проживали і здійснювали догляд за пацієнтами з деменцією. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні і доведенні того факту, що наявність, вираженість і варіативність клініко-психопатологічних феноменів психічної дезадаптації родичів пацієнтів з деменцією зумовлюються взаємодією інтрапсихічних (резилієнтність, копінговий репертуар) та інтерпсихічних (тип ставлення до психічної хвороби родича, сімейна тривога, соціальна підтримка) чинників. Встановлено, що індивідуальна комбінація цих параметрів детермінує особливості клінічної картини, рівень психічної адаптації та визначає потребу в диференційованих підходах до профілактики і корекції. Науково обґрунтовано клініко-психопатологічний профіль психічних порушень у родичів осіб з деменцією, який якісно відрізняється від інших груп: домінування депресивної та тривожної симптоматики у поєднанні з підвищеною міжособистісною сензитивністю й обсесивно-компульсивними феноменами при відсутності психотичних проявів. Цей профіль можна розглядати як специфічний маркер дистресу доглядальників. Доведено тісний зв’язок між якістю життя та психічною адаптацією родичів пацієнтів із деменцією; вперше виділено найчутливіші сфери якості життя, які страждають найбільше (емоційне благополуччя, автономність, соціо-емоційна підтримка, особистісна реалізація), що уточнює уявлення про механізми зниження якості життя внаслідок догляду за хворими на деменцію. Запропоновано новий підхід до розуміння сімейної тривоги як інтегрального маркера ризику психічної дезадаптації, що включає феномени провини, тривожності й напруженості, та може виступати як фактор дезадаптації або ресурс згуртованості залежно від інтенсивності та контексту. Вперше показано її градацію – від нормативної у психічно здорових родичів до клінічно значущої при розладах адаптації. Уточнено роль інтрапсихічних і інтерпсихічних чинників у формуванні психічної дезадаптації у родичів пацієнтів з деменцією. Встановлено, що резилієнтність та адаптивні копінг-стратегії виступають протективними факторами, тоді як неадаптивні стратегії, драматизуюче й деструктивне ставлення до хвороби, високий рівень сімейної тривоги та низька соціальна підтримка – чинниками ризику її розвитку. Таким чином створено багаторівневу модель взаємодії особистісних та сімейних ресурсів у родичів пацієнтів з деменцією. Вперше описано типологію ставлення родичів до психічної хвороби пацієнта як чинника функціонування сімейної системи. Доведено, що адекватне ставлення асоціюється зі збереженням адаптаційного потенціалу, тоді як драматизуюче та деструктивне – з високим ризиком конфліктності, стигматизації та дезадаптації

Дата реєстрації

2026-01-23

Додано/оновлено в НРАТ

2026-01-23 / 2026-07-01