Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000220, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-01-2026 Статус Захищена Назва роботи Теоретико-правове дослідження державної політики у сфері прав людини Здобувач Лисенко Ярослав Олександрович, Керівник Француз-Яковець Тетяна Анатоліївна Опонент Кучук Андрій Миколайович Опонент Бєлова Мирослава Володимирівна Рецензент Степаненко Наталія В'ячеславівна Рецензент Корольова Вікторія Вікторівна Опис Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому аналізу державної політики у сфері прав людини як цілісного соціально-правового феномену, що охоплює нормативну, інституційну та процедурно-практичну площини реалізації прав і свобод в умовах демократичної правової держави. У дисертаційному дослідженні права людини розглядаються крізь призму поєднання природно-правового та позитивістського підходів. На основі проведеного аналізу сформульовано авторське визначення поняття «державна політика у сфері прав людини», під яким доцільно розуміти цілісну, науково обґрунтовану та нормативно закріплену діяльність держави, що становить невід’ємну складову її загальної політики та спрямована на реалізацію, охорону й захист основоположних прав і свобод людини, закріплених у національних і міжнародних нормативно-правових актах. Виокремлено та систематизовано основні підходи до класифікації, а також запропоновано авторське бачення поділу державної політики у сфері прав людини за сферою регулювання, рівнем ухвалення рішень, механізмом реалізації та часовими межами. Кожна з цих категорій характеризує окремий аспект організації й здійснення політики, дозволяючи чітко структурувати її зміст і визначити специфіку функціонування. Водночас така класифікація дає змогу не лише систематизувати державну політику у сфері прав людини, а й оцінити її комплексність, узгодженість і здатність адаптуватися до сучасних викликів. Особлива увага приділена аналізу діяльності ключових інституцій, які формують і реалізують державну політику у сфері прав людини. Зазначається, що функціонування судової та правоохоронної системи має визначальний вплив на якість захисту прав і свобод людини. У роботі виявлено, що існують системні недоліки в їх діяльності, серед яких – затягування судових розглядів через надмірне навантаження на суддів, не достатнє кадрове забезпечення, корупційні ризики, нерівномірний розподіл справ, випадки перевищення повноважень, недотримання процесуальних гарантій, затримки з розглядом скарг, недостатнє інформувань громадян про їх права. Звернено увагу, що низький рівень довіри громадян є не лише наслідком зазначених проблем, а й чинником, який перешкоджає ефективному функціонуванню судової системи. Наголошується, що наявні проблеми суттєво ускладнюють ефективну реалізацію правозахисної політики та зумовлюють необхідність формування нової моделі правоохоронної діяльності, орієнтованої на партнерство із суспільством, прозорість, підзвітність і утвердження прав людини як базового критерію ефективності функціонування державних інституцій. Водночас підкреслено важливу роль інститутів громадянського суспільства, засобів масової інформації та правозахисних організацій у розвитку правосвідомості населення, підвищенні рівня правової культури та здійсненні громадського контролю за діяльністю органів влади. Зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення інституційної участі зазначених суб’єктів у процесі формування, реалізації та моніторингу державної політики у сфері прав людини. Запропоновано розширити вплив громадянського суспільства на законотворчі процеси держави, що спростить спілкування громадян з органами державної влади та полегшить ухвалення рішень в інтересах громадян; продовжити реформувати судові та правоохоронні органи для забезпечення верховенства права; запропоновано розширити інститут омбудсмена в Україні до формування спеціалізованих правозахисних інститутів; продовжити розробляти Плани дій Національної стратегії у сфері прав людини на новий період, затвердити на національному рівні Проєкт Плану відновлення України. У контексті забезпечення державної політики у сфері прав людини комплексно вивчено діяльність організацій та інституцій, які безпосередньо, щоденно в межах своєї компетенції впроваджують окремі елементи політики у сфері прав людини, досліджено їх вплив на формування державної політики у сфері прав людини в цілому. Дата реєстрації 2026-02-03 Додано в НРАТ 2026-02-03 Закрити