Реєстраційний номер
0826U000255, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-04-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Правова обізнаність як чинник реформування правової системи України
Здобувач
Загороднюк Дмитро Андрійович,
Керівник Гоцуляк Юрій Вікторович
Опонент Парута Олена Володимирівна
Опонент Бєлов Дмитро Миколайович
Рецензент Міхайліна Тетяна Вікторівна
Рецензент Гуцуляк Олена Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Донецький національний університет імені Василя Стуса
Опис
Дисертацію присвячено комплексному аналізу правової обізнаності у діалектичному взаємозв’язку із складовими правової системи: системою права, правовою ідеологією і юридичною практикою.
У розділі першому «Загальнотеоретична характеристика правової обізнаності та її значення для системи права України» визначено методологічні засади та теоретичні підходи до розуміння сутності й змісту правової обізнаності та суміжних категорій, досліджені історико-правові передумови формування доктринальних поглядів на правову обізнаність та проаналізована нормативно-правова база з питань правової обізнаності населення незалежної України. Сформульовано структурну модель правової обізнаності та розкрито її сутність як динамічного когнітивно-ціннісного процесу формування передумов правомірної поведінки особи.
У розділі другому «Взаємодія правової обізнаності та правової ідеології в структурі правової системи» досліджено діалектику взаємодії правової обізнаності, правосвідомості та правової культури, взаємозв’язок правової ідеології та правової обізнаності як теоретичного і практичного рівнів правової культури. Вирішено наукову задачу визначення місця правової ідеології в структурі правосвідомості та розкрито механізм їх взаємодії, що забезпечує гармонійне функціонування правової системи та консолідацію українського суспільства навколо спільних правових цінностей.
Здійснено системно-теоретичний і соціально-психологічний аналіз деформацій правосвідомості та правової культури та визначено їх спільну когнітивно-аксіологічну природу. Доведено, що дефіцит правової метарефлексії, тобто здатності усвідомлювати межі власного знання про право, є основним чинником когнітивних викривлень, які підживлюють правовий інфантилізм і нігілізм. Емпірично підтверджено наявність прямого зв’язку між рівнем правової обізнаності та довірою до правових інститутів. Таким чином доведено легітимаційний потенціал правової обізнаності у стабілізації правосвідомості.
У розділі третьому «Правова обізнаність і юридична практика: виклики сьогодення» доведено, що юридична практика й правова обізнаність утворюють взаємопов’язану систему, у якій знання права забезпечує ефективність правозастосування, а практика права підвищує обізнаність і довіру до правових інститутів, сприяючи розвитку правової культури та утвердженню верховенства права. На емпіричному рівні встановлено кореляцію між індексом розпізнавання юридичного контексту (ISI) та імовірністю звернення по правову допомогу, що підтверджує вирішальну роль когнітивного компоненту у правореалізаційній діяльності.
На основі аналізу впливу сучасних соціокультурних і технологічних трансформацій на юридичну практику та правову обізнаність, виявлені нові закономірності їх взаємодії. Обґрунтовано, що правова обізнаність стає ключовим чинником цифрової легітимності, а її розвиток – необхідною умовою людиноцентричного реформування правової системи України.
Дата реєстрації
2026-02-06
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-06 / 2026-07-01
