Реєстраційний номер
0826U000296, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
03-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Оцінка стану імунної відповіді за умов постковідного синдрому та посттравматичного стресового розладу з активацією герпесвірусу 6 типу
Здобувач
Надіжко Олена Миколаївна,
Керівник Зубченко Світлана Олександрівна
Опонент Литвин Катерина Юріївна
Опонент Лядова Тетяна Іванівна
Рецензент Рахман Людмила Володимирівна
Рецензент Капустинська Оксана Степанівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державне некомерційне підприємство "Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького"
Опис
Постковідний синдром (РСС) розвивається після гострого COVID-19 у близько 30% осіб. Водночас у період повномасштабної війни зростає кількість пацієнтів з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Після перенесеного COVID-19 і під впливом стресу відбувається реактивація імунотропних вірусів, зокрема - герпесвірусу людини 6 типу. Зміна імунної відповіді за умов РСС і ПТСР на тлі реактивованого HHV6 може стати причиною маніфестації імунопатологічних синдромів і тяжких системних захворювань.
Метою роботи було вивчення особливостей імунної відповіді за умов РСС, ПТСР і їх комбінації на тлі HHV6, розробка терапевтичної тактики ведення таких пацієнтів і прогнозування ризику формування імунопатологічних синдромів.
Обстежено 124 пацієнти з РСС відповідно до тяжкості перебігу COVID-19 в анамнезі (легкий, середньої тяжкості та тяжкий) та наявності реактивованого HHV6; 79 пацієнтів - з ПТСР з/ без активації HHV6; дві групи пацієнтів - з РСС + ПТСР з/без активації HHV6. Контрольна група - 20 здорових осіб.
У пацієнтів після COVID-19 і стресу в анамнезі встановлені клінічні характеристики, що відповідали ПТСР і PCC і супроводжувались достовірними змінами лабораторних показників: лімфопенія– у 18,9 % осіб, лімфоцитоз – у 32,9 %, моноцитоз – у 39,2 %, нейтропенія – 22,8 %, а в 34,1 % пацієнтів – підвищення кількості нейтрофілів, підвищення рівнів CРП - у 23,4 %, ШОЕ - у 24,1 %, печінкових ферментів у 11,4 %. Виявлені клінічні та лабораторні дані свідчили про дисрегуляцію імунної відповіді та вказували на високий ризик формування імунопатології, що посилювався на тлі реактивації HHV-6. У пацієнтів з РСС після тяжкого перебігу COVID-19 в анамнезі на тлі реактивації HHV-6 виявлено: зниження CD3+ Т клітин (р=0,009), NK (р=0,013), CD8+Т клітин (р=0,008), CD4+ Т клітин (р=0,045) і Treg клітин на тлі підвищення кількості B лімфоцитів CD19+ (р=0,0002) порівняно з відповідними пацієнтами без HHV-6, що свідчить про формування дефіциту за клітинним типом з порушенням регуляторного контролю імунної відповіді. Виявлено, що у пацієнтів з РСС на тлі реактивації HHV-6 були достовірно знижені рівні Fas (p<0,01), експресія інгібіторного рецептора TIM-3 (p<0,01) і висока експресія активаційно-регуляторного маркера CD38 (p<0,01) після середнього ступеня COVID-19 в анамнезі на відміну від пацієнтів після тяжкого перебігу COVID-19. Виявлене посилення експресії CD38 (p<0,01) навіть після легкого перебігу COVID-19.
У пацієнтів з ПТСР на тлі реактивації HHV-6 виявлене достовірне зниження кількості CD3+, тенденцію до зниження CD8+, Treg клітин, CD4+ при одночасному підвищенні кількості CD19+ і NK. Виявлені зміни вказували, що реактивація HHV-6 розбалансовує хелперно-супресорний тип регуляції і посилює ризик автоагресії за гуморальним і цитотоксичним механізмами. Встановлено, що у пацієнтів з РСС експресія інгібіторного рецептора TIM-3 на NK клітинах була зниженою порівняно з контрольною групою, причому достовірно нижчі рівні виявлені на тлі реактивації HHV-6 (p<0,01), що вказувало на пригнічення апоптичної активності з ймовірним ризиком формування автоімунної патології за Th1-типом.
Отримані дані дозволяють розглядати Fas, TIM-3 і CD38+ як предиктивні маркери формування РСС після легкого та середнього перебігу COVID-19. Зниження експресії Fas (р=0,019) у пацієнтів із ПТСР може бути використане для прогнозування розвитку неврологічних і когнітивних ускладнень даної патології. Було доведено, що реактивація HHV-6 у пацієнтів з РСС і ПТСР призводить до зниження цитотоксичної активності імунокомпетентних клітин і розбалансування активізаційно-регуляторних механізмів імунної відповіді. Рівень експресії TIM-3 доцільно використовувати як обґрунтування необхідності корекції лікувальної тактики з включенням противірусної імуномодулюючої терапії.
Пацієнтам з РСС, ПТСР і коморбідною патологією з реактивацією HHV-6 було запропоновано лікування інозин пранобексом протягом 12 тижнів з прямою противірусною та імуномодулюючою дією. Клінічну ефективність становила 60,4%, вірусологічна - 62,9% та імунологічна ефективность супроводжувалась підсиленням процесів апоптозу на NK і CD8 цитотоксичних лімфоцитах з посиленням регуляторної активності Т-хелперів. Встановлений імуномодулюючий ефект інозин пранобексу щодо CD8+ цитотоксичних лімфоцитів реалізувався через активацію механізмів «раннього» апоптозу вірусінфікованих клітин за участю PD-1/PD-L1 шляхом Gal-9/TIM-3 та активації процесу остаточного доведення їх до апоптозу NK- клітинами за участю системи Fas/FasL, що має ключове значення в обмеженні поширення вірусної інфекції в організмі.
Ключові слова: постковідний синдром, COVID-19, стрес, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), вірус герпесу людини 6 типу (HHV6), клінічні характеристики, імунна відповідь, клітинний імунітет, субпопуляції Т лімфоцитів, NK клітини, Т цитотоксичні клітини, коморбідність, противірусна та імуномодулююча терапія, інозин пранобекс, прогноз.
Дата реєстрації
2026-02-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-13 / 2026-04-08
