Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000296, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Оцінка стану імунної відповіді за умов постковідного синдрому та посттравматичного стресового розладу з активацією герпесвірусу 6 типу Здобувач Надіжко Олена Миколаївна, Керівник Зубченко Світлана Олександрівна Опонент Литвин Катерина Юріївна Опонент Лядова Тетяна Іванівна Рецензент Рахман Людмила Володимирівна Рецензент Капустинська Оксана Степанівна Опис Постковідний синдром (РСС) розвивається після гострого COVID-19 у близько 30% осіб. Водночас у період повномасштабної війни зростає кількість пацієнтів з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Після перенесеного COVID-19 і під впливом стресу відбувається реактивація імунотропних вірусів, зокрема - герпесвірусу людини 6 типу. Зміна імунної відповіді за умов РСС і ПТСР на тлі реактивованого HHV6 може стати причиною маніфестації імунопатологічних синдромів і тяжких системних захворювань. Метою роботи було вивчення особливостей імунної відповіді за умов РСС, ПТСР і їх комбінації на тлі HHV6, розробка терапевтичної тактики ведення таких пацієнтів і прогнозування ризику формування імунопатологічних синдромів. Обстежено 124 пацієнти з РСС відповідно до тяжкості перебігу COVID-19 в анамнезі (легкий, середньої тяжкості та тяжкий) та наявності реактивованого HHV6; 79 пацієнтів - з ПТСР з/ без активації HHV6; дві групи пацієнтів - з РСС + ПТСР з/без активації HHV6. Контрольна група - 20 здорових осіб. У пацієнтів після COVID-19 і стресу в анамнезі встановлені клінічні характеристики, що відповідали ПТСР і PCC і супроводжувались достовірними змінами лабораторних показників: лімфопенія– у 18,9 % осіб, лімфоцитоз – у 32,9 %, моноцитоз – у 39,2 %, нейтропенія – 22,8 %, а в 34,1 % пацієнтів – підвищення кількості нейтрофілів, підвищення рівнів CРП - у 23,4 %, ШОЕ - у 24,1 %, печінкових ферментів у 11,4 %. Виявлені клінічні та лабораторні дані свідчили про дисрегуляцію імунної відповіді та вказували на високий ризик формування імунопатології, що посилювався на тлі реактивації HHV-6. У пацієнтів з РСС після тяжкого перебігу COVID-19 в анамнезі на тлі реактивації HHV-6 виявлено: зниження CD3+ Т клітин (р=0,009), NK (р=0,013), CD8+Т клітин (р=0,008), CD4+ Т клітин (р=0,045) і Treg клітин на тлі підвищення кількості B лімфоцитів CD19+ (р=0,0002) порівняно з відповідними пацієнтами без HHV-6, що свідчить про формування дефіциту за клітинним типом з порушенням регуляторного контролю імунної відповіді. Виявлено, що у пацієнтів з РСС на тлі реактивації HHV-6 були достовірно знижені рівні Fas (p<0,01), експресія інгібіторного рецептора TIM-3 (p<0,01) і висока експресія активаційно-регуляторного маркера CD38 (p<0,01) після середнього ступеня COVID-19 в анамнезі на відміну від пацієнтів після тяжкого перебігу COVID-19. Виявлене посилення експресії CD38 (p<0,01) навіть після легкого перебігу COVID-19. У пацієнтів з ПТСР на тлі реактивації HHV-6 виявлене достовірне зниження кількості CD3+, тенденцію до зниження CD8+, Treg клітин, CD4+ при одночасному підвищенні кількості CD19+ і NK. Виявлені зміни вказували, що реактивація HHV-6 розбалансовує хелперно-супресорний тип регуляції і посилює ризик автоагресії за гуморальним і цитотоксичним механізмами. Встановлено, що у пацієнтів з РСС експресія інгібіторного рецептора TIM-3 на NK клітинах була зниженою порівняно з контрольною групою, причому достовірно нижчі рівні виявлені на тлі реактивації HHV-6 (p<0,01), що вказувало на пригнічення апоптичної активності з ймовірним ризиком формування автоімунної патології за Th1-типом. Отримані дані дозволяють розглядати Fas, TIM-3 і CD38+ як предиктивні маркери формування РСС після легкого та середнього перебігу COVID-19. Зниження експресії Fas (р=0,019) у пацієнтів із ПТСР може бути використане для прогнозування розвитку неврологічних і когнітивних ускладнень даної патології. Було доведено, що реактивація HHV-6 у пацієнтів з РСС і ПТСР призводить до зниження цитотоксичної активності імунокомпетентних клітин і розбалансування активізаційно-регуляторних механізмів імунної відповіді. Рівень експресії TIM-3 доцільно використовувати як обґрунтування необхідності корекції лікувальної тактики з включенням противірусної імуномодулюючої терапії. Пацієнтам з РСС, ПТСР і коморбідною патологією з реактивацією HHV-6 було запропоновано лікування інозин пранобексом протягом 12 тижнів з прямою противірусною та імуномодулюючою дією. Клінічну ефективність становила 60,4%, вірусологічна - 62,9% та імунологічна ефективность супроводжувалась підсиленням процесів апоптозу на NK і CD8 цитотоксичних лімфоцитах з посиленням регуляторної активності Т-хелперів. Встановлений імуномодулюючий ефект інозин пранобексу щодо CD8+ цитотоксичних лімфоцитів реалізувався через активацію механізмів «раннього» апоптозу вірусінфікованих клітин за участю PD-1/PD-L1 шляхом Gal-9/TIM-3 та активації процесу остаточного доведення їх до апоптозу NK- клітинами за участю системи Fas/FasL, що має ключове значення в обмеженні поширення вірусної інфекції в організмі. Ключові слова: постковідний синдром, COVID-19, стрес, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), вірус герпесу людини 6 типу (HHV6), клінічні характеристики, імунна відповідь, клітинний імунітет, субпопуляції Т лімфоцитів, NK клітини, Т цитотоксичні клітини, коморбідність, противірусна та імуномодулююча терапія, інозин пранобекс, прогноз. Дата реєстрації 2026-02-13 Додано в НРАТ 2026-02-13 Закрити