Реєстраційний номер
0826U000299, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-03-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Пісні Густава Малера: жанрово-стильова специфіка і спектр виконавської інтерпретації
Здобувач
Сє Пенцзо ..,
Керівник Шип Сергій Васильович
Опонент Жарков Олександр Миколайович
Опонент Драч Ірина Степанівна
Рецензент Носуля Анатолій Валентинович
Рецензент Грібінєнко Юлія Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
Дана робота присвячена дослідженю творів видатного австрійського композитора і диригента Густава Малера. У першому розділі обговорювалися головні поняття і теоретичні положення дисертаційного дослідження. Було зазначено, що виконання музичного твору, який належіть європейській письмовій композиторській традиції, передбачає: а) прочитання графічно-знакового тексту даного твору; б) створення музикантом ідеального проєкту звукової форми; в) втілення даного проєкту у фізичному звуковому артефакті. Основою усіх цих компонентів є дія інтерпретації. Музична інтерпретація у спеціальному смислі цього поняття визначена як процес і результат уявлення музиканта-виконавця про звукову форму і художньо-образний зміст музичного «твору композитора», що передує його звукотворчим діям і обумовлює їх. Стверджується, що в рішенні цього складного завдання музикант-виконавець може опиратися на дві принципово різні стратегії: 1) інтровертивну, коли основою виконавського проєкту стають власні враження, уявлення і поняття музиканта про художній смисл твору; 2) екстравертивну, коли в утворенні звукового проєкту музикант покладається на певні об'єктивні орієнтири. Одним з об'єктивних орієнтирів музичної інтерпретації є стиль, який розуміється як комплекс індивідуально-типових властивостей музичної форми та художньо-образного смислу. Прийняті теоретичні положення дозволили пояснити такий важливий феномен музично-виконавського мистецтва, як «творчий потенціал інтерпретації» (за В. Москаленком), або «зона творчої діяльності музиканта-інтерпретатора» (за Л. Шаповаловою), або, за прийнятим у даному дослідженні робочим терміном, спектр інтерпретації.
Було поставлене питання про можливість створення музикантом-виконавцем власного варіанту циклічної композиції на основі збірки малерівських пісень на тексти Рюккерта. Було розглянуто два десятки виконавських версій даного твору. Виявилося наступне:
1) Головним чинником побудови кожного варіанта «виконавського цикла» є художня концепція майстра, тобто його уявлення про семантику кожної пісні та художній смисл усієї циклічної композиції; 2) Жодна з проаналізованих версій виконання не співпала з тим порядком, в якому пісні були надруковані у першій збірці, та у наступних публікаціях; Жодний з виконавців не наважився поставити поряд дві найбільш масштабні та глибоко драматичні пісні (№ 3 і №4 за порядком каталогу); 3) Порядок частин у версіях циклу, що створені різними музикантами не є однаково імовірним. Статистично домінуючим стала така послідовність пісень: 1 – 2 – 4 – 5 – 3. Такий порядк обрали 6 виконавців. При тому, 12 з 17 майстрів завершили цикл піснею Ich bin der Welt abhanden gekommen. Такий вибір фінального твору надає всій композиції «особистісно-психологічного», або, користуючись виразом О. Оганезової, «автопоетичного» характеру. Чотири виконавця обрали в якості фіналу пісню Um Mitternacht. Цей варіант фіналу виділяє і акцентує філософічний, религійно-світоглядний смисл всієї послідновності пісень Рюккерта. Здійснений порівняльний аналіз стильового спектру виконавських версій Rückertlieder дозволив виявити дві різні інтерпретаційні тенденції: А) Практично в усіх жіночих версіях циклу спостерігається спектральний зсув у бік оперно-ораторіального кантиленного класично орієнтованого вокального стилю. При цьому спостерігається рівноцінність та врівноваженість узагальнено-епічних і експресивно-драматичних стильових спрямувань; Б) Майже у всіх чоловічих версіях твору виразився спектральний зсув у бік камерного декламаційного і загострено-експресивного (драматичного) стильового полюсу. Особливо в цьому відношенні відзначилися Томас Хемпсон і Дітріх Фішер-Діскау. Ці видатні мастри вокалу виявили схильність до знаходження далеких від класичної манери, нових, навіть надзвичайних художньо-образних рішень.
Порівняння стильових спектрограм, що характеризують виконання Фішером-Діскау другої частини Das Lied von der Erde та його версію Пісень Рюккерта, виявило їх високий ступінь подібності. Це дозволяє припустити, що отримана спектральна характеристика відбиває персональний (індивідуальний) виконавський стиль цього видатного майстра вокалу. Якщо це так, то меотд аналізу стильового спектру інтерпретації музичних творів дозволяє доповнити уявлення музикознавців щодо персональних виконавських стилів, і тому заслуговує подальшої розробки.
Дата реєстрації
2026-02-13
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-13 / 2026-07-01
