Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000335, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 26-02-2026 Статус Захищена Назва роботи Взаємодія правового виховання та правової обізнаності: теоретико-прикладні засади Здобувач Варакута Ірина Олександрівна, Керівник Оніщенко Наталія Миколаївна Опонент Бобровник Світлана Василівна Опонент Луцький Роман Петрович Рецензент Тарахонич Тетяна Іванівна Рецензент Сунєгін Сергій Олександрович Опис В дисертації на основі сучасних методів наукового пізнання досліджені теоретико-правові аспекти розуміння та еволюції категорій «праве виховання» та «правова обізнаність». Сучасний стан державотворення в Україні характеризується масштабними демократичними трансформаціями, зокрема, євроінтеграційними процесами, цифровізацією різних сфер суспільного життя та функціонування у надзвичайно складних умовах збройної агресії. У таких обставинах питання підвищення рівня правового виховання та правової обізнаності громадян набуває особливого суспільно-правового значення. Євроінтеграційний курс України зумовлює реформування національної правової системи відповідно до стандартів Європейського Союзу, що потребує від громадян уміння орієнтуватися в оновлених нормах, інститутах і процедурах. Правова обізнаність дає змогу зрозуміти основні європейські принципи: верховенство права, демократію, повагу до прав людини, гідність і справедливість, а також застосовувати їх у повсякденному житті. Водночас належний рівень правової обізнаності формується не стихійно, а в процесі цілеспрямованого й системного правового виховання. Саме правове виховання забезпечує засвоєння необхідних правових знань, формує відповідальне ставлення до прав і обов’язків та навички правомірної поведінки. Без цього правові реформи, пов’язані з імплементацією acquis communautaire, залишаються малоефективними, адже потребують не лише нормативного закріплення, а й усвідомленого сприйняття громадянами. Крім того, в умовах цифровізації публічних сервісів правове виховання у сфері цифрових прав, захисту персональних даних і медіаграмотності є важливою передумовою підвищення правової обізнаності та безпечної взаємодії людини з цифровими правовими інструментами. Збройна агресія проти України суттєво актуалізувала потребу у правовій обізнаності громадян, адже в таких особливо важливо володіти знаннями щодо своїх прав та обов’язків, механізмів захисту від інформаційно-психологічних операцій, а також доступних інструментів правової допомоги. Низький рівень правової обізнаності в цей період підвищує ризик правопорушень, маніпуляцій та дезінформації, що може негативно позначитися як на національній безпеці, так і на соціальній стабільності. Здатність критично оцінювати правову інформацію та орієнтуватися у правовому полі сприяють захисту прав людини та зміцненню демократичних процесів у державі. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та розробка цілісної теоретико-прикладної моделі взаємодії правового виховання та правової обізнаності як ключових чинників формування правової культури й правосвідомості в умовах демократичних трансформацій, війни та євроінтеграційних процесів в Україні. Емпіричну основу дисертації становлять доктринальні джерела, до яких відносяться: монографії, дисертаційні дослідження та їх автореферати; фахові наукові статті в різних галузях права та гуманітарних дисциплін, тези доповідей та матеріали наукових конференцій за тематикою дисертаційного дослідження. Крім того, було здійснено комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері формування правового виховання та поширення правової обізнаності, як в України, так і в країнах Європейського Союзу. У процесі дослідження теоретичних аспектів теми дисертації автором у межах проблематики взаємодії правового виховання та правової обізнаності проаналізовано ґенезу світоглядних і наукових уявлень про зазначені явища. У результаті дослідження встановлено, що розвиток правового виховання та правової обізнаності історично зумовлювався специфікою політичної організації суспільства, домінуючими світоглядними орієнтирами, рівнем розвитку правової культури та характером освітніх практик. На різних етапах суспільного розвитку акценти правового виховання зміщувалися від формування базових засад правового мислення й нормативної регламентації поведінки до поєднання правових знань із громадянською активністю, демократичними цінностями та практичними навичками реалізації й захисту прав. Доведено, що правове виховання та правова обізнаність не є статичними явищами, а перебувають у стані постійної трансформації під впливом політичних режимів, культурних змін і освітніх реформ. Визначено методологію дисертаційного дослідження, що побудована як багатовекторна система методів та принципів наукового пізнання, використання яких дозволило побачити правове виховання й правову обізнаність у їхній складності та багатовимірності. Дата реєстрації 2026-02-24 Додано в НРАТ 2026-02-24 Закрити