Реєстраційний номер
0826U000368, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-04-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Фізіологічне обґрунтування ефективності реабілітації у дітей грудного віку з затримкою рухового розвитку
Здобувач
Віцентович Марія Володимирівна,
Керівник Чень Ірина Богданівна
Керівник Бакалюк Тетяна Григорівна
Опонент Сарафинюк Лариса Анатоліївна
Опонент Назар Оксана Василівна
Рецензент Храбра Світлана Збігнівна
Рецензент Вакуленко Людмила Олексіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Опис
Однією з актуальних і складних проблем сучасної дитячої фізіології та реабілітації є затримка рухового розвитку (ЗРР), зумовлена перинатальними ураженнями центральної нервової системи та пов’язана з підвищеним ризиком подальшого розвитку дитячого церебрального паралічу.
Значна кількість новонароджених, серед яких особливу групу становлять недоношені діти, потребує професійного реабілітаційного втручання. Грудний вік характеризується надзвичайно високою пластичністю нервової системи, що створює унікальне «вікно можливостей» для корекції та вдосконалення рухової діяльності. Відтак, вчасне та адекватне втручання якраз у цей період має вирішальне значення для формування нормальних рухових патернів та мінімізації довгострокових інвалідизуючих наслідків. Доведено, що рання реабілітація суттєво зменшує потребу в дорогих і тривалих корекційних заходах у майбутньому, водночас знижуючи соціальне та фінансове навантаження на родину та державну систему охорони здоров’я.
Наукова новизна та теоретичне значення проведеного дослідження полягають у тому, що вперше було встановлено чіткий взаємозв’язок у дітей грудного віку із затримкою рухового розвитку між вихідною концентрацією нейротрофічного фактора мозку (BDNF) у сироватці крові та їхнім потенціалом до відновлення функцій. Доведена можливість застосування показників BDNF як об’єктивного нейробіологічного біомаркера для раннього прогнозування ефективності терапії, що відкриває шлях до повної індивідуалізації реабілітаційного процесу. У роботі ґрунтовно розкрито фізіологічний механізм дії комплексної програми раннього втручання, підтверджуючи, що її реалізація веде до достовірного збільшення концентрації BDNF. Цей фактор, своєю чергою, виступає стимулятором підвищення нейропластичності та прискорює морфо-функціональне дозрівання нейронів зокрема, та центральної нервової системи загалом. Дослідження доповнює сучасні уявлення про роль BDNF як критерію оцінки біологічної відповіді на фізичну активність, що дозволяє аргументувати диференційовані підходи у фізичній терапії залежно від біологічного профілю дитини.
Практичне значення роботи полягає у включенні визначення рівня BDNF в алгоритм ранньої діагностики й прогнозування. Це дає змогу об’єктивно оцінювати нейропластичний потенціал, виділяти дітей групи високого ризику та оптимізувати інтенсивність, частоту і тривалість фізичних втручань. Динамічний контроль біомаркера BDNF може слугувати критерієм оперативної корекції програми реабілітації. Результати дослідження є підґрунтям для оновлення протоколів і навчальних матеріалів для фахівців.
Для підтвердження висунутої гіпотези було проведено дослідження на базі спеціалізованого реабілітаційного центру, де пройшли курс 56 дітей віком 7–8 місяців із ЗРР. Початкові виміри засвідчили, що у дітей із затримкою розвитку, особливо у народжених передчасно, спостерігається суттєве відставання у формуванні моторних навичок на тлі зниженого рівня BDNF. Водночас, застосування розробленої програми раннього втручання протягом одного місяця сприяло статистично значущому покращенню рухових функцій та зростанню рівня нейротрофічного фактора. Хоча показники недоношених дітей залишалися нижчими за показники доношених однолітків, виявлений взаємозв’язок підтвердив значення BDNF як перспективного інструменту моніторингу.
На наступному етапі було відібрано 20 дітей для довготривалого шестимісячного спостереження, під час якого оцінювалися навички самообслуговування, мобільність та соціальна функціональність. Варто відмітити, що аналіз за допомогою спеціалізованих опитувальників та шкали якості життя родини SF-36 дозволив встановити також і високу ефективність сімейно-орієнтованої телереабілітації. Відтак, інтеграція телемедичних технологій сприяла оптимізації втручань у домашніх умовах та покращенню якості життя батьків, що підкреслює доцільність впровадження таких методів у загальну систему надання реабілітаційних послуг.
Отже, отримані дані свідчать, що ефективність реабілітації визначається системними нейрофізіологічними, м’язово-скелетними та сенсорними адаптаціями, що обґрунтовує необхідність мультикомпонентних, біологічно верифікованих і персоналізованих підходів до раннього втручання.
Дата реєстрації
2026-02-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-27 / 2026-07-14
