Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000376, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Форма правління як чинник формування політико-інституційного дизайну: досвід трансформаційних демократій. Здобувач Алєксєєнко Артем Ігорович, Керівник Лясота Аліна Євгенівна Опонент Третяк Олексій Анатолійович Опонент Каращук Микола Григорович Рецензент Петров Павло Григорович Рецензент Іщенко Ігор Васильович Опис Дисертацію присвячено встановленню значення форми правління як чинника модернізації політико-інституційних відносин в умовах демократичної трансформації. Виявлено модернізаційний потенціал форми правління в контексті функціонування демократичних політичних інститутів. Розкрито ознаки інституційної спроможності гілок влади в рамках функціонування парламентської форми правління. Політико-інституційна конфігурація сучасних форм правління привертають увагу наукової спільноти як міждисциплінарна проблема нормативного забезпечення активізації та підтримки демократичного політичного розвитку на макрорівні. В умовах сучасної України конфігурація форми правління виступає одним з ключових напрямків зусиль щодо євроінтеграції, а також забезпечення консолідації суспільства в умовах війни. Непорушність конституційних правил взаємодії між політичними інституціями створила умови для тривалого опору діям країни-агресора. Водночас період повоєнного відновлення буде вимагати поновлення правил політичної конкуренції, гнучкого (ліберального) ставлення до політичної опозиції та в цілому проявів політичного плюралізму. Також формування національної моделі форми правління парламентського республіканського типу (яка буде відповідати зразкам більшості країн ЄС) вимагає оцінки функціональності та спроможності українських політичних інститутів в контексті глобальної політичної гри. Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлена пріоритетами розвитку міждисциплінарного наукового дискурсу щодо форм правління, а також практичними тенденціями видозміни та пошуку нових конфігурацій в умовах демократичних трансформацій. Метою роботи є встановлення значення форми правління як чинника модернізації політико-інституційних відносин в умовах демократичної трансформації. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній політичній науці було встановлено зміст та значення форми правління як чинника модернізаційних перетворень політико-інституційних відносин в рамках процесів демократизації. Авторська рецепція методології неоінституціоналізму дозволила розкрити нормативні та інноваційні основи політико-інституційних взаємодій в умовах реформування форм правління. Вперше було виявлено модернізаційний потенціал форми правління в контексті функціонування демократизації політичних інститутів, який полягає в нормуванні статусу-кво демократичної політичної участі, балансу представлення влади та опозиції забезпечення прав міноритарних спільнот тощо; розкрито ознаки інституційної спроможності гілок влади в рамках функціонування парламентської форми правління, до яких належить політична ініціативність, яка полягає в просуванні певних законодавчих змін та законодавчої підтримки політико-інституційних взаємодій, фокусування уваги на стратегічному курсі, яке полягає у збереженні макрополітичної сталості держави на основі позицій представницької, виконавчої та судової влади, співвимірності політичної активності та адекватності реакції на політичні події в умовах політичних криз. На основі емпіричних матеріалів продемонстровано, що зусилля для перспективної трансформації форми державного правління в Україні в напрямку парламентської республіки мають конкретні пункти відповідності та вектори зосередження зусиль з досягнення іншого статусу в міжнародних оцінках. Вони вимагають консолідованості з боку всіх гілок публічної влади і суспільства. У повоєнний період має спостерігатися інший рівень політичної співпраці в рамках досягнення високого рівня конституційного законодавства та практик політичного правозастосування. Підкреслено, що конструювання модернізованої парламентської республіки в Україні зустрічає обопільний опір еліт та політичної громадськості. В умовах війни будь-які реформаційні кроки сприймається як недоречні. Однак концептуальна розробка й обговорення в рамках підготовки придатного варіанту національної моделі парламентської республіки є і може бути вагомим політичним завданням для експертних та академічних структур України. Дата реєстрації 2026-02-27 Додано в НРАТ 2026-02-27 Закрити