Реєстраційний номер
0826U000385, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Органи досудового розслідування в Україні (1990-ті роки – 2022 рік): історико-правові засади становлення та розвитку.
Здобувач
Супрунчук Олег Олександрович,
Керівник Шкуратенко Олена Володимирівна
Опонент Фоміна Тетяна Григорівна
Опонент Зозуля Євген Вікторович
Рецензент Кривицький Юрій Віталійович
Рецензент Курас Дмитро Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія внутрішніх справ
Опис
Дисертація «Органи досудового розслідування в Україні (1990-ті роки – 2022 рік): історико-правові засади становлення та розвитку» є комплексним дослідженням правових, організаційних та соціально-історичних аспектів розвитку органів досудового розслідування в Україні за період незалежності. Робота спрямована на аналіз трансформаційних процесів у системі досудового розслідування, зокрема еволюцію законодавчої бази, зміну структурних елементів та впровадження нових підходів до розслідування кримінальних правопорушень.
У процесі дослідження ґрунтовно проаналізовано методологічні засади, історіографію та джерельну базу, що становлять основу вивчення проблематики органів досудового розслідування в Україні. Особливу увагу приділено аналізу наукових праць, які висвітлюють питання становлення, розвитку та функціонування системи досудового розслідування. Було здійснено комплексний огляд історико-правових досліджень, що дозволило розкрити еволюцію підходів до оцінки діяльності слідчих органів та їхньої трансформації в умовах політичних, соціальних та правових змін.
Робота спирається на різнопланові методологічні підходи до проведення аналізу, які покликані забезпечити всебічне вивчення предмета дослідження. Зокрема, застосовано історико-правовий підхід, який дозволив простежити генезис органів досудового розслідування від радянських часів до сучасного періоду з урахуванням особливостей адаптації радянської правової спадщини до нових соціально-правових умов незалежної України. Порівняльно-правовий метод сприяв аналізу української моделі досудового розслідування у співставленні з міжнародними практиками, що дало можливість виявити як позитивні напрацювання, так і недоліки національної системи. Структурно-функціональний підхід забезпечив оцінку організаційної побудови органів досудового розслідування, їхньої взаємодії між собою та з іншими правоохоронними структурами, що дало змогу виявити дисфункції у механізмах розслідування кримінальних правопорушень. Соціологічний підхід, у свою чергу, сприяв дослідженню впливу досудового розслідування на забезпечення прав громадян, суспільну довіру до правоохоронних органів та ефективність кримінальної юстиції загалом.
Дослідження охопило історико-правові аспекти діяльності органів досудового розслідування в Україні у період 1990 – 2014 років. Увагу було зосереджено на аналізі перехідних процесів, що відбувалися у сфері кримінальної юстиції після проголошення незалежності України, коли держава поступово відходила від радянської системи правоохоронних органів та формувала власну модель досудового розслідування. У цьому контексті розглянуто еволюцію організаційної структури органів досудового розслідування, включаючи їхню діяльність у складі Служби національної безпеки України, міліції, прокуратури та податкової міліції.
Особливу увагу приділено нормативно-правовим актам, архівним документам, що впливали на процес реформування досудового розслідування. Зокрема, досліджено роль Конституції України 1996 року, яка закріпила нові засади функціонування правоохоронної системи, сприяючи поступовому реформуванню органів досудового розслідування. Одним із найважливіших етапів трансформації стало ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу України у 2012 році, що запровадив низку принципових змін у діяльності слідчих органів. Кодекс встановив нові процесуальні правила досудового розслідування, впровадив інститут слідчих суддів, деталізував процедури слідчих дій, а також заклав підвалини для формування Національної поліції та Державного бюро розслідувань як нових інституцій, покликаних забезпечити ефективність розслідування кримінальних правопорушень.
Також здійснено аналіз реформування органів досудового розслідування в Україні у період з 2015 по 2022 роки. У цей період в державі відбулися масштабні зміни у правоохоронній системі, які були спричинені як внутрішніми викликами, пов’язаними з необхідністю вдосконалення кримінальної юстиції, так і зовнішніми факторами, включаючи збройний конфлікт, що розпочався внаслідок російської агресії.
Одним із ключових напрямів реформ стало створення нових антикорупційних та слідчих органів, що мало на меті підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, зокрема з корупційними правопорушеннями, які тривалий час залишалися системною проблемою правоохоронної сфери. У зв’язку з цим було утворено Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР) та Бюро економічної безпеки України (БЕБ України). Зазначені органи отримали чітко визначену компетенцію щодо розслідування корупційних та економічних злочинів, а також справ, що стосуються високопосадовців та правоохоронців. Запровадження цих структур мало на меті створення незалежних органів слідства, які не підпорядковувалися б прокуратурі та мали б власні слідчі підрозділи.
Дата реєстрації
2026-02-27
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-27 / 2026-07-01
