Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000426, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції. Здобувач Бянь Наньнань Б., Керівник Ніколаї Галина Юріївна Опонент Мартинюк Анатолій Кирилович Опонент Барановська Ірина Георгіївна Рецензент Кьон Наталія Георгіївна Рецензент Степанова Людмила Василівна Опис У дослідженні представлено теоретичне обґрунтування та запропоноване нове розв’язання проблеми підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції. Сутнісний зміст вокально-виконавської саморегуляції означено як інтегративну властивість особистості, що поєднує свідомо організовану умотивовану систему внутрішньої активності з механізмами психофізіологічного, емоційного та когнітивного контролю і виступає ключовим модератором здатності майбутнього викладача вокалу самостійно конструювати програму власних виконавських дій, ефективно адаптуватися до стресових умов концертного виступу та хисту актуалізувати власний сценічний досвід вокально-виконавської саморегуляції в методичній площині. Структура вокально-виконавської саморегуляції складається із трьох компонентів, серед яких: мотиваційно-інтенційний (забезпечує спонукання до саморегулятивних дій і формує стійку внутрішню спрямованість на професійне самовдосконалення), пізнавально-пошуковий (забезпечує інтелектуальне наповнення процесу вокальної автономності, розвиток аналітично-когнітивних здібностей та нейрохроноксичних механізмів фонації, дослідницьких навичок спостереження, вокально-виконавського аналізу й письмової фіксації результату) та рефлексивно-регулятивний (виступає як метакогнітивна надбудова, що забезпечує безперервний контроль і корекцію вокально-виконавських дій у режимі реального часу, особливо під час сценічної практики). Підготовленість майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції розглянуто як умотивовану потребу, внутрішню настанову на самоорганізацію, самореалізацію, самопрезентацію, самооцінку та саморефлексію майбутніх викладачів вокалу в умовах концертного виступу та як ресурс їхньої виконавської й педагогічної діяльності, що дозволяє ефективно й оригінально вирішувати вокально-технічні, емоційно-образні та інтерпретаторські завдання в освітньому процесі вищої школи. Підготовка майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції ґрунтується на комплексі взаємодоповнювальних наукових підходів: міждисциплінарному (наскрізному), аксіологічному, особистісному, антропологічному, праксеологічному, комунікативному, акмеологічному, синергетичному і холістичному. Провідними принципами означеної підготовки визначено такі: індивідуалізації вокальної підготовки в частині стимулювання саморефлексії та самооцінки; естетизації освітнього процесу; цілісного впливу на афективну, мотиваційну, когнітивну та нейрофізіологічну особистісні сфери майбутніх магістрів музичного мистецтва; технологічності; саморегуляції сценічного хвилювання та стресостійкості; активізації мотивації до саморегуляції у вокально-виконавській діяльності. Серед педагогічних умов підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції ефективними вважаємо: формування емоційно-вольової стійкості майбутнього виконавця в індивідуально-орієнтованому освітньому середовищі; спонукання магістрантів до пізнавально-пошукової активності у процесі індивідуалізованого осягнення прийомів вокально-виконавської саморегуляції; актуалізацію художньо-технічної та психологічної автономності вокально-виконавської діяльності в ситуаціях публічного самовираження. Кожна із запропонованих педагогічних умов послідовно корелюється з відповідними етапами експериментальної методики: саморегулятивно-орієнтаційним (вплив першої педагогічної умови на ціннісно-вольову площину мотиваційно-інтенційного контенту підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції); когнітивно-розвивальним (вплив другої педагогічної умови на гностично-індивідуальну площину пізнавально-пошукового контенту означеної підготовки); перформативно-сценічним (вплив третьої педагогічної умови на перформативно-сценічну площину рефлексивно-регулятивного контенту підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції). Взаємозв’язок етапів методики зумовлений їх спрямованістю на розвиток компонентів підготовки майбутніх магістрів музичного мистецтва до вокально-виконавської саморегуляції, що забезпечується застосуванням комплексу психологічних, педагогічних і мистецтвознавчих методів, серед яких найефективнішими були: відеозапис власного виконання з самоаналізом виконавської надійності на різних етапах вивчення твору, розробка індивідуальних критеріїв успішності власної вокально-виконавської діяльності, самоооцінка відповідності реальних результатів критеріям її успішності, щоденник самоаналізу емоційних станів до і після виступу, , ідентифікація художньо-технічних виконавських завдань з доцільними саморегулятивними діями, розробка мобілізаційних вокальних вправ, моделювання індивідуального стилю вокально-виконавської саморегуляції; тренінги з вокально-виконавського самоконтролю, із вокально-виконавської самооцінки, із вокально-виконавської самокорекції, із самонастройки на саморегуляцію вокально-виконавської діяльності. Дата реєстрації 2026-03-03 Додано в НРАТ 2026-03-03 Закрити