Search academic texts

Information × Registration Number 0826U000430, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 27-02-2026 popup.evolution o Title Good faith as a principle of administrative procedures Author Oleksandr S. Smyrnyi, popup.head Anna A. Sharaya popup.opponent Nataliia Y. Zadyraka popup.opponent Vyacheslav V. Tylchik popup.review Valery K. Kolpakov popup.review Daria S. Yevtushenko Description У дисертації проведено комплексне наукове дослідження добросовісності як принципу здійснення адміністративних процедур. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у національній юриспруденції комплексних наукових досліджень, присвячених здійсненню характеристики добросовісності як принципу здійснення адміністративних процедур. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень, рекомендацій і висновків, зокрема: уперше: - обґрунтовано розуміння добросовісності як інтегрованого правового принципу адміністративної процедури, який функціонує не лише як етичний орієнтир, а як юридично зобов’язуючі процесуальні засади, що визначає межі дискреції органів публічної влади та поведінкові обов’язки приватних осіб, при цьому уточнено зміст двосторонньої добросовісності, яка водночас забезпечує належне урядування та забороняє зловживання правами у адміністративному процесі, а також сформульовано критерії оцінки добросовісної поведінки на основі судової практики Верховного Суду та положень європейських правових стандартів; - класифікацію принципів адміністративної процедури, де виділено загальноправові, спеціальноправові, інституційні з чіткими критеріями розмежування, що дозволило визначити зміст і функціональне навантаження «принципу легітимних очікувань» та «принципу офіційності і розслідування» в контексті їх імплементації в Україні, і стало обґрунтуванням нормативного доповнення системи принципів «принципом мовчазної згоди» та його процесуальними запобіжниками механізму балансу «верховенство права – пропорційність – справедливість» для оцінки дискреції суб’єктів владних повноважень; удосконалено: - підходи, що одним із найважливіших інструментів добросовісності здійснення адміністративних процедур є належна мотивація суб’єкта правовідносин, що має відображати, які факти встановлено і на підставі яких доказів; пояснювати правові норми, застосовані до цих фактів, і причини, з яких інші норми/аргументи були відхилені; демонструвати дотримання процедурних гарантій (право бути вислуханим, доступ до матеріалів, розумні строки тощо); - концептуальний підхід до забезпечення реалізації принципу добросовісності в адміністративних процедурах, що полягає у поєднанні нормативної формалізації та процесуальних гарантій її практичної дії; набули подальшого розвитку: - розуміння добросовісності в адміністративному процесі, що проявляється у низці конкретних вимог, як: повнота і всебічність з’ясування обставин; неупередженість і рівність сторін; мотивованість і прозорість рішень; процесуальна чесність у застосуванні інструментів; дотримання розумних строків; - аналіз моделей реалізації принципу добросовісності у адміністративних процедурах різних правових систем та обґрунтовано можливість їх узгодженої імплементації в українську правову дійсність, на основі чого запропоновано авторський підхід до розуміння добросовісності як комплексного нормативно-ціннісного стандарту адміністративної діяльності, який включає процесуальні обов’язки адміністрації (збирання фактів, мотивування рішень, забезпечення участі особи, пропорційність втручання) та ціннісні орієнтири (сумлінність, послідовність, захист довіри), де визначено ключові зарубіжні інструменти реалізації принципу добросовісності, де виокремлено доктрину легітимних очікувань, право бути вислуханим, принцип офіційного розслідування, презумпцію прозорості. Встановлено, що принцип добросовісності є фундаментальним елементом адміністративної процедури, який забезпечує реалізацію верховенства права, справедливість адміністративних рішень та довіру до публічної влади. Доведено, що добросовісність має двосторонню природу: вона визначає вимоги як до органів влади, так і до приватних осіб, формуючи збалансовану модель взаємодії у сфері публічного управління. Виявлено, що цей принцип реалізується через наявність активної поведінки сторін, дотримання формальних процедурних вимог, пропорційність рішень та заборону суперечливої чи зловживальної поведінки. Проаналізовано судову практику Верховного Суду, яка конкретизує добросовісність через застосування доктрини venire contra factum proprium, принципу належного урядування та захисту легітимних очікувань. Зроблено висновок, що добросовісність – не декларативна норма, а реальний механізм зміцнення правової визначеності, прозорості та підзвітності публічної влади. Розвиток цього принципу відповідає європейським стандартам і є ключовим кроком до підвищення ефективності та гуманізації адміністративного процесу в Україні. Registration Date 2026-03-03 popup.nrat_date 2026-03-03 Close