Дисертація доктора філософії. Галаєвський Юрій Васильович. Організація системи судів в особливих умовах воєнного стану в Україні: правовий аспект.

Registration Number

0826U000452, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

27-02-2026

popup.evolution

o   Чому дисертація має статус "Запланована"?

Title

Organization of the court system in the special conditions of martial law in Ukraine: legal aspect.

Author

Yurii V. Halaievskyi,

popup.head Tetiana O. Kolomoiets
popup.opponent Yuliia O. Leheza
popup.opponent Yuliia A. Volkova
popup.review Yevhen V. Kurinnyi
popup.review Daria S. Yevtushenko

popup.rada

Zaporizhzhia National University

Description

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних наукових досліджень, присвячених вивченню проблем встановлення правових аспектів організації системи судів в особливих умовах воєнного стану в Україні, широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності суб’єктів публічної адміністрації. У результаті дослідження сформульовано й умотивовано низку нових наукових положень, рекомендацій та висновків, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема: уперше: - обґрунтовано авторську пропозицію щодо перерозподілу низки бюджетно-організаційних повноважень з ВРП до ДСА як спеціалізованого органу організаційно-фінансового забезпечення судів, а також запровадження адміністративної відповідальності за невиконання рішень органів суддівського самоврядування; - доцільність запровадження на законодавчому рівні інституту планів безперервності діяльності судів (continuity plans) у надзвичайних умовах як елементу судової безпеки, що дозволяє забезпечити стале функціонування судової влади навіть за умов воєнного стану та масових загроз життю і здоров’ю учасників судового процесу; - визначено та концептуально обґрунтовано необхідність законодавчої інституціоналізації інституту модельних судів в Україні шляхом ухвалення окремого нормативно-правового акта, який би: закріплював правовий статус модельного суду; встановлював чіткі критерії його відбору та функціонування; визначав механізми трансляції напрацьованих модельних рішень на всю судову систему; інтегрував вимоги воєнного стану, цифрової трансформації та безбар’єрності як обов’язкові елементи модернізації судової влади. удосконалено: - -підходи до розуміння типології ризиків (кадрових, бюджетних, інфраструктурних, репутаційних), що дозволило описати воєнний стан не лише як зовнішній фон, а як правову та організаційну рамку, яка трансформує зміст і пріоритети судового адміністрування; - розуміння інституційної стійкості судової влади в умовах воєнного стану, яка конкретизує вимоги до нормативного, організаційного та технічного забезпечення безперервності правосуддя; - підходи до розмежування допоміжних (асистивних) функцій штучного інтелекту та сфер, де його використання має бути обмежене в організації судової влади, що базується на формулюванні системних вимог до модернізації Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (що модифіковано у Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему) як ключової інфраструктурної основи цифрового правосуддя та євроінтеграційних процесів України; дістали подальшої розробки: - зміст концептуальної моделі «антикризового забезпечення судів», що поєднує інструменти добору й мобільності суддів, спеціальні бюджетні механізми, стандарти відновлення судової інфраструктури та посилену перевірку доброчесності в умовах збройної агресії; - зміст процесів поетапного відновлення військової юрисдикції в Україні, який має поєднувати: 1) тимчасове запровадження спеціалізації суддів загальних судів щодо військових справ; 2) поступове формування трирівневої системи військових судів, інтегрованих до судоустрою загальної юрисдикції; 3) нормативне закріплення юрисдикції військових судів із пріоритетним зосередженням на військових кримінальних правопорушеннях та публічноправових спорах за участю військовослужбовців із урахуванням міжнародних і європейських стандартів у сфері правосуддя. Зроблено висновок, що стійкість судової влади в екстремальних умовах безпосередньо залежить від здатності держави забезпечити безперервність її функціонування як інституції публічної влади, а не лише як сукупності окремих судових органів. Водночас встановлено, що навіть за умов війни суди зберегли спроможність забезпечувати реалізацію конституційного права на судовий захист, значною мірою завдяки поєднанню оперативних законодавчих змін (щодо трудових відносин, відрядження суддів, особливостей добору кадрів), організаційної гнучкості (дистанційна робота, зміна територіальної підсудності, відновлення роботи на деокупованих територіях) та високого рівня особистої відповідальності багатьох суддів і працівників судів, включно з їх участю в обороні держави. Зроблено висновок, що забезпечення належного кадрового, фінансового та матеріально-технічного функціонування судів в умовах воєнного стану має розглядатися як елемент національної безпеки, що інституційно сталої роботи ВККС і ВРП; достатнього й захищеного фінансування судової системи; системної політики відновлення та модернізації судової інфраструктури; посилення механізмів добору, перевірки доброчесності й відповідальності суддів та працівників судів. Констатовано, що цифровізація судочинства в умовах воєнного стану перетворилася з факультативного напряму модернізації на необхідну умову збереження дієздатності судової системи та забезпечення права на справедливий суд.

Registration Date

2026-03-04

popup.nrat_date

2026-03-04 / 2026-07-01