Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000471, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Вербалізація автохтонних мітологем в українській метамодерній прозі. Здобувач Бановська Дар’я Костянтинівна, Керівник Попович Анжеліка Станіславівна Опонент Кравець Лариса Вікторівна Опонент Наумовська Олеся Владиславівна Рецензент Марчук Людмила Миколаївна Рецензент Беркещук Інна Степанівна Опис Анотація Бановська Д.К. Вербалізація автохтонних мітологем в українській метамодерній прозі. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський, 2026. Дисертацію присвячено комплексному лінгвістичному дослідженню засобів вербалізації, структурно-семантичної організації та функційного навантаження автохтонних українських мітологем у художньому дискурсі прози метамодерної доби. Обґрунтовано лінгвокультурологічний і антропоцентричний підходи до аналізу художнього тексту, що дозволило кваліфікувати мітологему як базову одиницю мовно-культурного коду нації. Художній дискурс метамодернізму визначено як специфічний комунікативний простір, що характеризується коливанням між модерністським прагненням до смислу й постмодерністською іронією, між наївністю та обізнаністю. У цьому контексті автохтонна мітологема перестає бути лише маркером архаїки чи етнографічним елементом, вона трансформується в динамічний інструмент пізнання та інтерпретації сучасної дійсності. У дисертації доведено, що актуалізація мітопоетичної лексики в прозі ХХІ століття є реакцією на кризу ідентичності й пошуком нових духовних орієнтирів в умовах глобалізаційних викликів та війни. Упорядковано поняттєво-термінологійний апарат дослідження. Потрактовано поняття мітологема, мітонім, ідеологема, символ, концепт тощо. З’ясовано, що мітологема – це багаторівнева лінгвокультурна одиниця, яка є вербалізованим згорненим мітом і зберігає символічні, світоглядні й культурні функції. Вона здатна розгортатися в тексті у сюжетні лінії або мотиви, забезпечуючи інтертекстуальну глибину твору. Мітонім визначено як власну назву мітологічного персонажа, об’єкта чи локуса, що виступає номінативним ядром мітологеми, тоді як поняття мітологеми є ширшим і охоплює й апелятивну лексику, фразеологізми та символічні образи. Встановлено, що автохтонні мітологеми сформовано на ґрунті традиційних уявлень українців, вони поєднують дохристиянські анімістичні вірування, демонологію та християнську картину світу, формуючи унікальний «двовірний» ментальний простір. Здійснено системний аналіз лексично-семантичних груп мітологем, виявлених у корпусі текстів сучасної української прози. Найвищу частотність і функційну активність демонструють субстантивні мітологеми, які скласифіковано за тематичними групами. Першу групу становлять демононіми – назви істот «нижчої мітології» (мавка, чугайстер, домовик, потерча, вовкулака, перелесник та ін.). Дослідження засвідчило, що в метамодерних текстах ці образи переосмислюються та однозначно втрачають негативну оцінку як «нечистої сили» і часто гуманізуються, наділяються людськими рисами, психологічною глибиною й виступають носіями етичних категорій або охоронцями природної гармонії. Другу групу формують теоніми й агіоніми (Бог, янгол, святий та ін.), що піддаються в художньому мовленні активній секуляризації, «інтимізації» або зниженню пафосу через введення у побутовий контекст, що є прикметною ознакою метамодерної щирості. Третю групу становлять назви осіб, наділені магічними здібностями (мольфар, відьма, знахар, ворожбит, характерник та ін.). Досліджено роль дієслівних і девербативних мітологем у структуруванні наративу, які в метамодерному тексті часто трансформують побутові ситуації в сакральні або містичні акти, а також використовуються метафорично для позначення психологічного впливу. Потужним засобом емоційно-експресивної характеристики виступають ад’єктивні й адвербіальні мітологеми, що виконують атрибутивну функцію. З’ясовано специфіку функціювання мітологем у метамодерному художньому дискурсі. Доведено, що для ідіостилю сучасних українських письменників характерне поєднання ностальгії за традиційним мітом із його свідомим переосмисленням. Цю взаємодію реалізують через протилежні стратегії: ремітологізацію – спробу відновити сакральний зміст міту, надати йому онтологічної ваги та демітологізацію – іронічне зниження, гру зі смислами, профанацію сакрального. У межах такого поєднання мітологічні образи набувають функції емоційного та філософського поглиблення оповіді, сприяють створенню інтертекстуальної глибини, риторичних натяків і складної естетичної палітри. У дослідженні визначено вплив екстралінгвістичних чинників на вербалізацію мітологем. З’ясовано, що трансформація й актуалізація мітопоетичної лексики зумовлена досвідом соціальних і культурних криз, передусім – травматичним досвідом війни. Ключові слова: архетип, експресивність, метамодерна проза, концепт, метафора, міф(т), міф(т)ологема, міф(т)ологія, міф(т)онім, мовна картина світу, лінгвокультурологія, трансформація фразеологізмів, стилістична функція, фразеологічна одиниця, художній дискурс. Дата реєстрації 2026-03-05 Додано в НРАТ 2026-03-05 Закрити