Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000497, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Механізми реалізації доктрини політичної коректності в публічному управлінні Здобувач Євтушенко Наталія Олександрівна, Керівник Ємельянов Володимир Михайлович Опонент Криштанович Світлана Володимирівна Опонент Лопушинський Іван Петрович Опонент Халецький Андрій Вікторович Рецензент Шульга Анастасія Алімівна Опис Дисертацію присвячено дослідженню механізмів реалізації доктрини політичної коректності в публічному управлінні. Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання щодо теоретико-методологічного та концептуального обґрунтування механізмів реалізації доктрини політкоректності в публічному управлінні в умовах євроінтеграції України на підставі системного аналізу західноєвропейського та національного досвіду. Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у наступному: вперше: – обґрунтовано мовно-поведінковий механізм реалізації доктрини політкоректності в публічному управлінні як систему стандартів міжкультурної комунікації, спрямовану на запобігання дискримінації, забезпечення етичності й інклюзивності публічного дискурсу та зміцнення довіри у взаємодії «влада – громадськість»; удосконалено: – механізм конструювання політкоректної соціальної реальності на засадах соціального конструктивізму; введено поняття «політкоректна соціалізація» як засвоєння громадянами морально-етичних і мовно-поведінкових норм демократичної комунікації; – комплексний підхід до посилення політичної коректності як механізму соціальної згуртованості в умовах європеїзації публічного управління; – комунікативно-управлінський підхід до підвищення ефективності взаємодії влади і громадськості в умовах децентралізації; – науково-методичні засади формування комунікативної політкоректної компетентності магістрів спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування»; набули подальшого розвитку: – понятійно-категорійний апарат науки державного управління щодо політкоректності та публічної комунікації; – комунікативно-дискурсивний підхід до аналізу політичної коректності в публічному управлінні; – історико-еволюційний підхід до розуміння феномену політичної коректності; – наукові положення щодо імплементації в Україні західноєвропейського досвіду формування управлінської культури і мовної політики; – концептуалізація поняття «комунікативна політкоректна компетентність» публічного управлінця; – дослідження евфемізації як механізму мовного впливу влади у публічній комунікації; – положення щодо механізму непрямої номінації у впровадженні політкоректної мови в публічне управління. Результати комплексного аналізу дали підстави для формулювання таких узагальнюючих висновків, пропозицій і рекомендацій, що мають теоретичне та практичне значення. 1. Характеристика концептуально-теоретичних засад дослідження політкоректності в публічному управлінні дала змогу встановити, що політкоректність увійшла в науковий обіг і практику взаємовідносин влади й суспільства як лінгвокультурний та ідеологічний інструмент упорядкування політичної, економічної, соціальної й культурної сфер. У публічному управлінні вона виступає комунікативним інструментом публічної сфери, зокрема реалізується через слова-замінники, які усувають дискримінаційні або образливі вислови. 2. Аналіз західноєвропейського досвіду показав, що політкоректність сформувалася як наслідок лібералізації та демократизації суспільства, орієнтованого на підтримку взаєморозуміння і толерантності між різними соціальними групами. У західноєвропейському публічному управлінні вона реалізується переважно через евфемізми, які одночасно виконують етичну та маніпулятивну функції: згладжують дискримінаційні смисли, маскують негативні аспекти дійсності та використовуються владою як інструмент формування позитивної громадської думки. 3. Важливість політкоректної мови в публічному спілкуванні зумовлена використанням лексики, що мінімізує ризик образи окремих груп населення та сприяє позитивному сприйняттю суспільних реформ. 4. Основним механізмом реалізації політичної коректності в публічному управлінні визначено непряму номінацію, тобто використання емоційно-нейтральних слів, які дають змогу коректно повідомляти соціально чутливу інформацію, відображають рівень культури міжкультурного спілкування та охоплюють усі основні сфери суспільного життя. 5. Доведено, що політкоректність у взаємовідносинах влади і громадськості виступає важливим механізмом соціальної згуртованості українського суспільства на засадах європейських принципів, цінностей і норм у процесі переходу публічного управління до демократичних стандартів. 6. Комунікативна політкоректна компетентність управлінця визначена як сукупність професійних знань, умінь, навичок і морально-етичних цінностей, сформованих у процесі навчання та практики. Вона характеризує здатність публічного службовця ефективно використовувати політкоректну мову в конкретних комунікативних ситуаціях і може цілеспрямовано розвиватися та вдосконалюватися. Дата реєстрації 2026-03-09 Додано в НРАТ 2026-03-09 Закрити