Реєстраційний номер
0826U000505, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
16-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Інноваційність як іманентна складова розвитку системи охорони здоров’я України: управлінський аспект
Здобувач
Орлов Олексій Олександрович,
Керівник Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна
Опонент Дацій Надія Василівна
Опонент Запорожець Тетяна Володимирівна
Опонент Карковська Вероніка Ярославівна
Рецензент Бурик Зоряна Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Університет Григорія Сковороди в Переяславі
Опис
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової проблеми в галузі державного управління щодо удосконалення публічного управління системи охорони здоров’я України з урахуванням запровадження інновацій.
Публічне управління у сфері охорони здоров’я не зводиться лише до функцій державного адміністрування, а охоплює широку взаємодію між органами влади, громадянським суспільством, професійними спільнотами, приватним сектором та міжнародними партнерами. Його сутність полягає у створенні ефективної системи управлінських рішень, які забезпечують баланс між державним регулюванням, автономією медичних установ і правами пацієнтів. Ключовим аспектом такого управління є орієнтація на результат, що виявляється у підвищенні рівня здоров’я населення, зниженні смертності та захворюваності, забезпеченні фінансової стабільності галузі й довгостроковій стійкості системи.
З’ясовано, що інноваційний розвиток у сфері публічного управління системою охорони здоров’я посідає ключове місце, оскільки саме він забезпечує перехід від традиційних адміністративних підходів до сучасної, гнучкої, ефективної й орієнтованої на людину моделі управління. У сучасних умовах глобалізації, цифрової трансформації та зростання соціальних викликів інновації виступають не лише інструментом модернізації управлінських процесів, а й фундаментальним чинником підвищення якості життя населення, ефективності медичних послуг і конкурентоспроможності національної системи охорони здоров’я.
Систематизовані проблеми реалізації інноваційного розвитку в сфері публічного управління системою охорони здоров’я. Передусім, руйнівний вплив війни суттєво обмежив можливості для стратегічного інвестування в інновації. Знищення медичної інфраструктури, релокація персоналу, логістичні труднощі та необхідність концентрації ресурсів на невідкладних потребах звели до мінімуму потенціал для планомірної цифрової трансформації. Другою проблемою є управлінська фрагментація та відсутність єдиної інноваційної стратегії публічного сектора. Серйозною перешкодою є нормативно-правові бар’єри, які не відповідають динаміці технологічних змін. Також залишається невирішеним питання даних та їх вторинного використання. Окремої уваги потребує фінансування інновацій. Більшість інноваційних проєктів фінансується донорськими чи грантовими коштами, що мають короткостроковий характер і не забезпечують стійкого розвитку. Нарешті, фрагментація інноваційної екосистеми залишається однією з головних проблем. Слабка координація між урядом, науковими установами, медичними закладами, бізнесом і пацієнтськими спільнотами знижує ефективність спільних ініціатив.
Розглянуто досвід впровадження принципів інноваційності публічного управління в системі охорони здоров’я в країнах ЄС, зокрема в Нідерландах, Німеччині, Великій Британії та Литві. Зазначено, що досвід впровадження принципів інноваційності публічного управління в системі охорони здоров’я країн Європейського Союзу показує, що ефективність реформ у цій сфері безпосередньо залежить від поєднання технологічних рішень із сучасними моделями управління та залученням громадянського суспільства. У Нідерландах ключовим чинником стало впровадження моделі «керованої конкуренції», яка передбачає активну роль страхових компаній, розвиток цифрових сервісів і високий рівень персоніфікації медичної допомоги. Це дало змогу підвищити якість послуг і одночасно забезпечити оптимізацію фінансових ресурсів. У Німеччині інноваційність управління зосереджена на цифровізації процесів, зокрема на впровадженні електронної медичної картки, телемедицини та використанні даних для прогнозування й управління ризиками, що дозволило підвищити прозорість системи та якість надання медичних послуг. У Великій Британії важливим прикладом є стратегія Національної служби охорони здоров’я, яка поєднує інновації у сфері електронних записів пацієнтів, впровадження штучного інтелекту для діагностики та розвиток відкритих платформ для обміну даними. У Литві інноваційність публічного управління проявляється через модернізацію системи електронного здоров’я (e-Health), створення єдиного цифрового простору для пацієнтів і медичних закладів, а також через активне залучення європейських фондів до фінансування цифрових трансформацій у медицині.
Дата реєстрації
2026-03-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-03-09 / 2026-07-01
