Реєстраційний номер
0826U000507, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
27-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Моральні засади доказування за участю неповнолітнього потерпілого в досудовому розслідуванні
Здобувач
Семотюк Софія Дмитрівна,
Керівник Мельник Оксана Вікторівна
Опонент Павлова Наталя Валеріївна
Опонент Назимко Єгор Сергійович
Рецензент Кулакова Наталія Володимирівна
Рецензент Антощук Андрій Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна академія внутрішніх справ
Опис
У дисертації вперше на монографічному рівні комплексно досліджено моральні засади доказування у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього потерпілого.
Акцентовано, що система захисту прав потерпілих дітей спирається не лише на розгалужену систему нормативно-правових актів національного законодавства, а також на міжнародне законодавство.
Досліджено ключові терміни та положення основних нормативно-правових актів, що покликані забезпечити захист прав потерпілих неповнолітніх від кримінальних правопорушень, з урахуванням їх особливо вразливої психіки та створення дружніх умов, що сприяють безбар'єрності.
Проведено історичний та порівняльно-правовий аналіз впливу ціннісних морально-етичних установок на процес доказування у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього потерпілого.
З урахуванням думок вчених у галузі філософії та кримінального процесу розроблено визначення поняття «моральна допустимість доказу», під яким розуміється вимога закону, що пред’являється до форми доказів, ‒ властивість, яка не вступає у суперечність із правовими основами доказової діяльності, що означає відповідність порядку його отримання й закріплення загальновизнаними морально-етичними вимогами.
У роботі доведено, що правові та моральні заборони доказування визначені як такі, що мають загальну ціннісну спрямованість, взаємопов'язані та взаємозумовлені правові приписи, що перешкоджають застосуванню незаконних та неприпустимих з морального погляду методів під час провадження слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також установлюють особливий порядок провадження слідчих (розшукових) дій, які обмежують права та свободи особи.
Установлено, що захист прав потерпілих дітей визначається гуманістичними та демократичними світовими тенденціями, підвищенням ролі права як основного регулятора суспільних відносин. Таке право зливається з моральними нормами, що жодною мірою не применшує його соціальної цінності. Особливо ця тенденція є досить важливою у кримінальному судочинстві. Міжнародною спільнотою приділяється пильна увага різним проблемним аспектам законодавчої регламентації моральних засад доказування у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх осіб, що є складником системи гарантій забезпечення конституційного права на свободу та особисту недоторканність.
Спрямовано зусилля на формування уявлення про ідею збереження та захисту прав дітей як предтечу формування механізму захисту прав людини.
Доведено, що вимагають перегляду механізми відновлення/захисту прав дітей не лише від протиправних дій, що пов’язані із кримінальним правопорушенням, але й від некомпетентних/необережних дій співробітників, які ведуть кримінальний процес, тобто гарантії реалізації захисту прав потерпілих дітей та посилення спеціалізації всіх дотичних до нього вповноважених осіб.
Визначено дієвий показник скерованості дій у цьому напрямі на рівні держави, ним є схвалений Указом Президента України від 11 травня 2023 року № 273/2023 Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки, де захисту прав потерпілих дітей приділено окрему увагу.
У роботі зроблено аналіз упровадження наведеної державної політики, де в усіх областях України з 2023 року стартували пілотні проєкти, реалізуються принципи (стандарти), тобто спектр орієнтирів щодо захисту прав дітей у зв’язку з імплементацією міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дітей.
З’ясовано, що для потреб кримінального процесу щодо спілкування з дитиною потерпілою, можливо виділити три складники, про які варто пам’ятати та враховувати під час досудового розслідування, щоб не зашкодити дитині ще раз (перший раз шкода була завдана кримінальним правопорушенням щодо неї): варіабельність індивідуального вікового психологічного розвитку; існування кризових вікових періодів, для кожного з яких відбуваються свої особливості; симптоми, схильності та особливості поведінки потерпілої дитини, які повинні викликати настороженість та привести її до психолога.
У роботі наведено низка судових рішень, що сприяють зміні вектора в державі на користь потерпілих дітей та захисту їх ментального здоров’я. Відповідно, посилено роль психолога під час проведення процесуальних дій за участю неповнолітнього потерпілого.
Доведено, що врахування думки потерпілої дитини важливе через ряд причин: 1) потерпіла дитина «терапією голосом» вивільняється від того, що сталося, звільняється від «жертви», проговорюючи ситуацію; 2) може сприяти застосуванню процедури відновного правосуддя щодо іншої дитини; 3) не закривається зі своїм болем наодинці, отримуючи низку психосоматичних розладів, а розповіддю спонукає дотичного до її захисту дорослого здійснювати, зокрема превенцію подальших подібних правопорушень. У цілому, такий принцип спрямований на потерпіло-орієнтований підхід.
Дата реєстрації
2026-03-09
Додано/оновлено в НРАТ
2026-03-09 / 2026-07-01
