Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000550, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 28-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація лікування вивихів акроміального кінця ключиці Здобувач Чекушин Дмитро Антонович, Керівник Бур’янов Олександр Анатолійович Опонент Герцен Генріх Іванович Опонент Долгополов Олексій Вікторович Рецензент Лиходій Віктор Володимирович Рецензент Чорний Володимир Сергійович Опис Вивихи акроміального кінця ключиці складають 3%-26,1% від загальної кількості вивихів інших локалізацій і займають третє місце після вивихів плеча та передпліччя. При лікуванні вивихів акроміального кінця ключиці, в залежності від типу ушкодження, застосовують способи консервативного та оперативного методів. Незадовільні результати консервативного лікування складають від 40% до 70% випадків. Оперативний метод лікування представлений більше 150 способами. Незадовільні результати оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці становлять близько 20% випадків. Мета: покращити результати надання допомоги пацієнтам з вивихами акроміального кінця ключиці шляхом оптимізації тактики та розробки біомеханічно обґрунтованої технології хірургічного лікування. На першому етапі дослідження, відповідно до мети та дизайну, був проведений аналіз сучасних джерел літератури. Була вивчена епідеміологія вивихів акроміального кінця ключиці, сучасна тактика оперативного лікування пацієнтів, визначенні недоліки та перспективні шляхи для покращення кінцевих результатів. Актуальним питанням є способи стабілізації акроміального кінця ключиці. Найбільш вживаними конструкціями є спосіб фіксації за Вебером та hook plate. Для способу Вебера характерними недоліками є: порушення цілісності конструкції, міграція, остеоліз кісткової тканини, додаткове руйнування суглобових поверхонь. При використанні hook plate серед ускладнень зустрічається: остеоліз, перелом акроміального кінця ключиці, субакроміальний конфлікт. Використання hook plate не запобігає зміщенню ключиці до переду. Використання даної конструкції потребує індивідуального підбору, особливо стосовно вертикальної частини конструкції, остання не спроможна регулювати ширину ключично-акроміального суглоба. Для отримання даних, які відповідають вимогам і критеріям доказової медицини, у другому розділі було розроблено та сформовано програмнометодологічне забезпечення дослідження, що включає: медико-статистичні, клінічні, лабораторні, рентгенологічні та експериментальні дослідження, які відповідають сучасним вимогам. Типування ушкоджень статичних стабілізаторів ключично-акроміального суглоба проводили за класифікацією Tossy. Клінічне дослідження базується на результатах обстеження та лікування 135 пацієнтів (42 - основна (ретроспективний аналіз), 93 - контрольна група (проспективний), яким проводилось оперативне втручання з приводу вивиху акроміального кінця ключиці. Клінічна частина роботи виконана на клінічних базах кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в період з 2015 по 2023 р. та проведена з урахуванням Гельсинської декларації про права людини (2000 р.), Конституції та законів України про охорону здоров'я (1992 р.) та етичних норм щодо проведення клінічних досліджень (протокол етичної комісії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №188 від 28.10.2024 р.). Експериментальне дослідження питомої ваги складових зв’язкового апарату вивчали на базі лабораторії кафедри нормальної анатомії НМУ імені О.О. Богомольця та дослідного центру “Надійність” Національного технічного університету України “КПІ”, напружено-деформований стан - в лабораторії біомеханіки ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України» під час яких були встановлені показники міцності фіксації за Вебером, hook plate та запропонованою конструкцією. Вивихи акроміального кінця ключиці найбільш часто зустрічалися в осіб працездатного віку від 20 до 49 років, частіше у чоловіків - 74,4% випадків. Середній вік пацієнтів складає 40±3,35 років. Превалює непрямий механізм пошкодження - 96% випадків. Травмування частіше трапляється в побуті (54,8% випадків) та при ігрових видах спорту (42,9%). Типи пошкодження II за класифікацією Tossy зустрічається до 55% випадків, відповідно III тип близько 45%. При клінічній діагностиці найбільш важливими є «сходинкоподібна» деформація та симптом «клавіші», які характеризуються високою специфічністю, чутливістю та КІ: для II типу пошкодження за класифікацією Tossy: 80% та 75%, 75% та 78%, 0,775 та 0,725; для III - 85% та 87%, 80% та 89%, 0,825 та 0,875. Серед інструментальних способів обстеження, рентгенологічне дослідження особливо з використанням “water-bearer” є достатньо інформативним та має високі показник специфічності, чутливості та КІ: для II типу пошкодження за класифікацією Tossy: 95%, 94%, 0,925; для III - 96%, 95% та 0,934. Дата реєстрації 2026-03-12 Додано в НРАТ 2026-03-12 Закрити