Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000594, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 06-05-2026 Статус Запланована Назва роботи Порушення ліквородинаміки при субарахноїдальному крововиливі в експерименті Здобувач Гаврилів Тарас Степанович, Керівник Смоланка Володимир Іванович Опонент Щеглов Дмитро Вікторович Опонент Сон Анатолій Сергійович Опонент Зорін Микола Олександрович Рецензент Студеняк Тарас Олександрович Опис Субарахноїдальний крововилив (САК) спричиняє хронічну постгеморагічну гідроцефалію (ПГГ) у третини пацієнтів, і до 45% пацієнтів потребують встановлення ліквородренуючих систем, при цьому у близько 50% протягом року має місце дисфункція шунта. Продукти деградації гемоглобіну викликають субарахноїдальний фіброз (СФ) і, як наслідок, гідроцефалію, одним з основних етіопатогенетичних факторів розвитку якої є залізо. Хелатоутворювальні препарати зменшують перевантаження залізом після САК. У даному дослідженні вивчався вплив препарату із залізохелатними властивостями на ймовірність розвитку комунікантної гідроцефалії у експериментальних тварин. У дослідженні використані щурі лінії Вістар вагою 250-500 г. У першій групі (контрольна група), хірургічні втручання не виконувались. У sham групі 0,15 мл фізіологічного розчину вводили у велику потиличну цистерну головного мозку з повторною ін'єкцією через 48 годин. У третій групі 0,15 мл. аутологічної крові вводили у велику цистерну з наступною ін'єкцією 0,15 мл. крові через 48 годин (геморагічна група без міноцикліну, ГГБМ). Четверта група з подвійною геморагією отримувала залізохелатуючий засіб (геморагічна група з міноцикліном, ГГЗМ). У всіх групах використовували транскраніальну ультрасонографію, оцінюючи шлуночковий індекс Левена (ІЛ) до і після операції. Постгеморагічна гідроцефалія визначалася як шлуночковий індекс вище 97-го перцентиля від ІЛ до втручання (1,297). Морфологічні ознаки САК: кров у субарахноїдальному простор та пошкодження стінки шлуночків, оцінювали гістологічно. Результати. Виконано 97 операцій на 50 щурах з 15% післяопераційною смертністю. Гідроцефалія в групі без додавання залізозозв‘язуючого препарату виникла у 56% щурів за даними УЗД, і всі вони мали ознаки САК з порушенням цілісності епендими за даними гістологічного дослідження. Введення міноцикліну в групі ГГЗМ запобігало збільшенню ІЛ після ін'єкції аутологічної крові (подібні значення доопераційного середнього LI=1,079±0,096 та післяопераційного середнього LI=1,034±0,058). Різниця між групами ГГБМ і ГГЗМ була статистично значущою з середньою різницею 0,179±0,029, t(41)=6,12, p<0,00001. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що міноциклін зменшує ризик постгеморагічної вентрикуломегалії у експериментальних щурів. Отримані дані дозволяють припустити, що залізохелатуючі препарати можуть бути використані для лікування та профілактики постгеморагічної гідроцефалії. Ключові слова. Субарахноїдальний крововилив, геморагічний інсульт, гідроцефалія, хронічна постгеморагічна гідроцефалія, міноциклін, експериментальні щурі, ультразвукове дослідження, експериментальне дослідження. Дата реєстрації 2026-03-18 Додано в НРАТ 2026-03-18 Закрити