Реєстраційний номер
0826U000594, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
15-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Порушення ліквородинаміки при субарахноїдальному крововиливі в експерименті
Здобувач
Гаврилів Тарас Степанович,
Керівник Смоланка Володимир Іванович
Опонент Щеглов Дмитро Вікторович
Опонент Сон Анатолій Сергійович
Опонент Зорін Микола Олександрович
Рецензент Студеняк Тарас Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний унiверситет"
Опис
Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу препарату із залізохелатними властивостями на ймовірність розвитку комунікантної постгеморагічної гідроцефалії в експериментальних тварин. У дослідженні використано щури лінії Wistar масою 250-500 г.
Тварини були розподілені на чотири групи. У першій (контрольній) групі хірургічні втручання не виконувалися. У “фіктивній” групі (sham, ФГ) у велику потиличну цистерну (ВПЦ) вводили 0,15 мл ізотонічного фізіологічного розчину з повторним введенням через 48 годин. У третій групі (геморагічна група без терапії, ГГБМ) у ВПЦ вводили 0,15 мл аутологічної крові з повторною інʼєкцією аналогічного об’єму через 48 годин. Четверта група (геморагічна група з міноцикліном, ГГЗМ) після подвійного введення аутологічної крові отримувала препарат із залізохелатними властивостями — міноциклін.
Транскраніальне ультразвукове дослідження проводили в усіх групах у заздалегідь визначені часові точки; у контрольній групі обстеження виконували за тим самим графіком без хірургічного втручання, тоді як в експериментальних групах ультразвукове дослідження здійснювали на вихідному рівні та в післяопераційній динаміці. Розміри шлуночків оцінювали за індексом Левена (LI). Постгеморагічну гідроцефалію визначали як збільшення ІЛ понад 97-й перцентиль від вихідного значення (1,297). Морфологічні ознаки субарахноїдального крововиливу — наявність крові в субарахноїдальному просторі та порушення цілісності епендимальної вистилки — оцінювали за даними гістологічного дослідження.
У ході дослідження виконано 97 експериментальних втручань на 50 тваринах. Загальна летальність у дослідженні становила 12 %, водночас в геморагічних групах вона була вищою і досягала 15%. За даними ультразвукового дослідження, у геморагічній групі без застосування залізохелатувального препарату гідроцефалія розвинулася у 56% експериментальних тварин. У тварин цієї групи гістологічно виявляли ознаки субарахноїдального та внутрішньошлуночкового крововиливу з порушенням цілісності епендимальної вистилки, що узгоджувалося з результатами ультразвукової оцінки.
Введення міноцикліну в групі ГГЗМ запобігало збільшенню вентрикулярного індексу після інʼєкції аутологічної крові, що підтверджується подібними значеннями середнього доопераційного (1,079±0,096) та післяопераційного індексу Левена (1,034±0,058). Різниця між геморагічними групами без терапії та з терапією міноцикліном була статистично значущою (середня різниця 0,179±0,029; t(41)=6,12; p<0,00001).
Отримані результати свідчать про те, що міноциклін статистично достовірно зменшує ризик розвитку постгеморагічної вентрикуломегалії в експериментальних тварин. Отримані дані дозволяють розглядати препарати із залізохелатними властивостями як перспективний напрям для профілактики та лікування постгеморагічної гідроцефалії у клінічній практиці.
Експериментальна робота була виконана в Литовському університеті наук про здоров’я з використанням матеріально-технічної бази Центру біологічних досліджень (Каунас, Литва). Експериментальні процедури за участю тварин проводилися відповідно до Закону Литовської Республіки про догляд, утримання та використання експериментальних хребетних тварин. Усі експериментальні процедури були розглянуті та схвалені Державною службою продовольства та ветеринарії Литви (№ G2-126, схвалено 29 жовтня 2019 року) відповідно до Директиви 2010/63/ЄС Європейського Парламенту.
Дата реєстрації
2026-03-18
Додано/оновлено в НРАТ
2026-03-18 / 2026-07-01
