Дисертація доктора філософії. Цебенко Марина Олександрівна. Біохімічні механізми порушень у тканинах пародонта при ожирінні за дії психоемоційного стресу та шляхи їх корекції

Реєстраційний номер

0826U000626, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

14-05-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Біохімічні механізми порушень у тканинах пародонта при ожирінні за дії психоемоційного стресу та шляхи їх корекції

Здобувач

Цебенко Марина Олександрівна,

Керівник Непорада Каріне Степанівна
Опонент Гасюк Наталія Володимирівна
Опонент Наконечна Оксана Анатоліївна
Рецензент Акімов Олег Євгенович
Рецензент Шевченко Костянтин Васильович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Полтавський державний медичний університет

Опис

Цебенко М.О. Біохімічні механізми порушень у тканинах пародонта при ожирінні за дії психоемоційного стресу та шляхи їх корекції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-практичної задачі сучасної біології та біохімії – на підставі вивчення біохімічних механізмів розвитку патологічних змін у тканинах пародонта тварин за умов поєднаної дії ожиріння та хронічного психоемоційного стресу обґрунтувати ефективність використання нанокристалічного діоксиду церію та пробіотика Lactobacillus casei IMV B-7280 для їх корекції. Уперше доведено, що моделювання поєднаної дії ожиріння шляхом неонатального введення глутамату натрію та хронічного психоемоційного стресу щурам призводить до розвитку патологічних змін у тканинах пародонта тварин, які супроводжуються активацією індуцибельної NO-синтази, аргінази та орнітиндекарбоксилази, підвищенням вмісту пероксинітриту та розвитком карбонільно-оксидативного стресу, зменшенням антирадикального захисту, що підвищує руйнування фукопротеїнів та протеогліканів екстрацелюлярного матриксу опорних тканин зубів і сприяє резорбції альвеолярного відростка щелеп. Вперше обґрунтована експериментальна ефективність нанокристалічного діоксиду церію попереджати розвиток стрес-синдрому: повна відсутність виразкових уражень слизової оболонки шлунка у щурів з ожирінням, зменшення частоти, тяжкості і множинності виразок у тварин з хронічним стресом та поєднаним впливом ожиріння зі стресом. Нанокристалічний діоксид церію запобігав розвитку карбонільно-оксидативного стресу, деполімеризації глікокон’югатів сполучної тканини пародонта та зменшував резорбцію альвеолярного відростка щелеп всіх досліджуваних груп тварин. Уперше обґрунтовано, що введення нанокристалічного діоксиду церію виявляє потенціал до відновлення метаболізму L-аргініну та зменшення проявів оксидативно-нітрозативного стресу у тканинах пародонта щурів за умов поєднаного впливу глутаматіндукованого ожиріння та хронічного стресу: наноцерій достовірне знижував в 1,7 рази загальну активність NO-синтаз, іNOS – в 2 рази, в 3,5 рази вміст пероксинітритів, в 3 рази активність аргінази у порівнянні з групою щурів, яким моделювали поєднану дію ожиріння і стресу без корекції. Введення пробіотику Lactobacillus casei експериментальним тваринам за схемою запобігає розвитку ожиріння у тварин з поєднаним впливом ожиріння та хронічного стресу, про що свідчить достовірне зниження індексу Лі, ІМТ та відсутність вісцерального жиру у цих тварин у порівнянні з щурами, яким моделювали ожиріння на тлі стрес-синдрому без корекції. Експериментальна ефективність пробіотику Lactobacillus casei доведена на підставі аналізу показників, що відображають тяжкість стрес-синдрому, а саме, виразкоутворення слизової оболонки шлунку: повна відсутність у щурів з ожирінням на тлі корекції та зменшення частоти, тяжкості і множинності виразок у тварин зі стресом, ожирінням зі стресом на тлі корекції у порівнянні з відповідним контролем. Уперше доведено, що застосування пробіотика Lactobacillus casei за умов поєднаного впливу глутаматіндукованого ожиріння та хронічного психоемоційного стресу проявляло виражені протекторні властивості на розвиток оксидативно-нітрозативного стресу у тканинах пародонта, що запобігало деполімеризації екстрацелюлярних білків опорних тканин зуба та вірогідно зменшувало коефіцієнт оголення коренів молярів.

Дата реєстрації

2026-03-23

Додано/оновлено в НРАТ

2026-03-23 / 2026-07-15