Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000659, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Україна–НАТО: Історико-політичний аспект співпраці (1991–2022). Здобувач Владика Володимир Васильович, Керівник Алексієвець Леся Миколаївна Опонент Мелещенко Тетяна Володимирівна Опонент Толстов Сергій Валеріанович Опонент Грубінко Андрій Васильович Рецензент Прийдун Степан Васильович Опис Дисертаційна праця презентує цілісну реконструкцію еволюції відносин між Україною та Організацією Північноатлантичного договору в історико-політичному та історико-військовому вимірах упродовж 1991–2022 років. Дослідження зосереджене на виявленні закономірностей трансформації України від реципієнта безпекових консультацій до статусу активного суб’єкта й стратегічного донора трансатлантичної стабільності. Актуальність дослідження зумовлена глибоким переформатуванням архітектури євроатлантичного безпекового простору, у межах якого досвід України у протидії повномасштабній агресії російської федерації став вагомим чинником модернізації системи колективної оборони Заходу. У роботі доведено, що в умовах руйнування попередньої системи міжнародного права та триваючого ревізіонізму з боку росії євроатлантична інтеграція України постає як безальтернативний механізм гарантування національного суверенітету. Особливу значущість дослідженню надає концептуалізація переходу від декларативного партнерства до етапу практичної взаємосумісності, що дозволяє розглядати вступ України до Альянсу не лише як засіб захисту територіальної цілісності, а й як фінальний етап консолідації європейського безпекового простору. Актуальність теми зумовлена радикальною трансформацією системи міжнародної безпеки внаслідок російсько-української війни. Повномасштабна агресія 2022 року актуалізувала переосмислення тридцятирічного досвіду співпраці України з НАТО: від політики багатовекторності до конституційного закріплення євроатлантичного курсу. Дослідження дозволяє визначити роль України як стратегічного суб’єкта трансатлантичної безпеки та обґрунтувати значення її інтеграції до Альянсу для формування стійкої архітектури стабільності в Європі. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у розробці концептуальної моделі еволюції відносин України з НАТО, що розкриває трансформацію держави від реципієнта безпеки у 1990-х роках до активного контрибʼютора та чинника модернізації трансатлантичної системи в умовах відсічі російській агресії. У роботі обґрунтовано роль України як «східного щита» Альянсу, де синергія бойового досвіду ЗСУ та стандартів НАТО постає фундаментом нової архітектури стабільності в Чорноморсько-Балтійському регіоні. Виявлено системний звʼязок між подоланням інерції пострадянської багатовекторності та набуттям Україною геополітичної суб’єктності, що визначило євроатлантичну інтеграцію як єдиний дієвий механізм стримування російського експансіонізму. Практичне значення результатів полягає у можливості їх впровадження в діяльність державних структур та експертних центрів для оптимізації зовнішньополітичних стратегій і прогнозування безпекових ризиків у Східній Європі. Матеріали дисертації є релевантними для освітнього процесу у вищій школі при підготовці курсів з історії міжнародних відносин і безпекознавства, а також для проведення інформаційно-просвітницької роботи щодо стратегічного значення інтеграції України до колективної системи безпеки. Підсумовуючи результати дослідження, встановлено, що євроатлантична еволюція України у 1991–2022 роках стала процесом масштабної трансформації держави з об’єкта міжнародної підтримки у статус активного суб’єкта та стратегічного донора трансатлантичної стабільності. Доведено, що повноправна інтеграція України до НАТО є необхідною умовою завершення формування цілісної та неподільної архітектури європейської безпеки, що дозволить остаточно ліквідувати «сірі зони» на континенті та забезпечити стійкість східного флангу Альянсу. Дата реєстрації 2026-03-26 Додано в НРАТ 2026-03-26 Закрити