Реєстраційний номер
0826U000717, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
21-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Патогенетичні особливості ларингофарингеального рефлюксу, розробка діагностичного алгоритму
Здобувач
Кришталь Вероніка Михайлівна,
Керівник Ганчева Ольга Вікторівна
Опонент Шкорботун Ярослав Володимирович
Опонент Бабій Олександр Михайлович
Опонент Костенко Віталій Олександрович
Рецензент Гайдаржі Євген Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Запорізький державний медико-фармацевтичний університет
Опис
Дисертаційна робота присвячена дослідженню механізмів розвитку різних фенотипів ларингофарингеального рефлюксу (ЛФР) у молодих чоловіків через комплексне зіставлення клініко-морфологічних, імунологічних, біохімічних та вегетативних маркерів у поєднанні з аналізом коморбідних станів верхніх дихальних шляхів (ВДШ) та травного каналу.
На підставі всебічного аналізу патогенезу ЛФР в чоловіків віком 18-44 роки, що включав оцінку антропометричних даних, верифікацію клінічних фенотипів, вивчення ендоскопічної картини та показників вродженого імунітету, а також з урахуванням супутніх захворювань, особливостей вегетативного статусу й біохімічного складу слини, було сформовано алгоритм діагностики фенотипів ЛФР, заснований на конкретних етіопатогенетичних критеріях.
В проведеному досліджені було застосовано комплексний підхід, що охоплював патофізіологічні, загальноклінічні, інструментальні, біохімічні методи та статистичний аналіз. Протокол дослідження було розроблено відповідно до актуальних міжнародних стандартів діагностики ЛФР.
Архітектура роботи передбачала три послідовні етапи для переходу від суб'єктивних скарг пацієнтів до об'єктивної верифікації фенотипів захворювання. Перший, скринінговий, базувався на використанні валідованих інструментів (опитувальники Reflux Symptom Index (RSI) та Reflux Symptom Score-12 (RSS-12)) та шкали The Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). Другий, діагностичний, базувався на проведенні відеоендоскопії та стробоскопії на обладнанні експертного класу (Karl Storz, MedStar UE 3000). Застосування шкали RSA (Reflux Sign Assessment) забезпечило цифровізацію візуальних ознак ЛФР, мінімізуючи суб’єктивізм дослідника. Третій, етап верифікації, полягав у детальному аналізі патогенетичних маркерів, включаючи показники вегетативної регуляції (ВСР), біохімію слини та імунний статус. Дослідження нітрозативного й оксидативного стресу (рівень нітритів (NO₂⁻), активність синтази оксиду азоту (NOS), сульфгідрильні групи (–SH), карбоніли білків (альдегід-та кетонфенілгідразонів (АФГ/КФГ)) дозволило оцінити молекулярні механізми пошкодження слизової та адаптаційні резерви організму. Аналіз ВСР було залучено як інноваційний метод оцінки ролі автономної нервової системи (АНС) у формуванні фенотипів ЛФР.
Наукова новизна. Клінічне дослідження з комплексною верифікацією та порівняльним аналізом клініко-морфологічних, біохімічних, імунологічних і вегетативних проявів ЛФР, дозволило встановити фенотипи рефлюксу у чоловіків молодого віку та визначити його зв'язок із коморбідною патологією верхніх відділів ШКТ. Вперше розроблено та науково обґрунтовано мультидисциплінарний алгоритм діагностики ЛФР у чоловіків молодого віку (18-44 роки), заснований на комплексному поєднанні клініко-морфологічних, імунологічних та вегетативних маркерів. Вперше виявлено та описано феномен «регуляторного збіднення» АНС у пацієнтів із ЛФР. Доведено, що хронічний рефлюкс виступає фактором «жорсткої» централізації управління серцевим ритмом (підвищення SI та IC), що робить організм вразливим до зовнішніх навантажень і призводить до виснаження адаптаційних резервів (у 13,19 % випадків). Уперше встановлено кореляційний зв’язок між молекулярними маркерами нітрозативного стресу в слині (підвищення активності NOS, концентрації NO₂⁻, карбонілів білків) та ступенем ендоскопічних змін за шкалою RSA, що дозволило об'єктивізувати оцінку пошкодження слизової оболонки на до клінічному рівні.
Практичне значення отриманих результатів. Робота є клінічним дослідженням результати якого розширюють наукові уявлення про патогенетичні особливості етіопатогенетичних механізмів розвитку ЛФР. Практичне значення отриманих результатів полягає у впровадженні системного підходу до ведення пацієнтів із ЛФР для підвищення точності діагностики та ефективності лікування через персоналізацію терапевтичної стратегії. Основними аспектами практичного застосування є оптимізація діагностичного протоколу. Алгоритм діагностики ЛФР повинен базуватися на візуальній оцінці слизової оболонки з використанням шкали RSA у поєднанні з опитувальниками RSI та RSS-12, що забезпечить об’єктивний моніторинг стану пацієнта в динаміці. Доцільно впровадити метод «цифрового фенотипування» пацієнтів із ЛФР проведенням ВСР для раннього виявлення пацієнтів із групи ризику «зриву адаптації» та вчасної корекції терапії для осіб із вираженим регуляторним стресом (високий SI) та виснаженням АНС, запобігаючи переходу хвороби у важку декомпенсовану форму. Визначення рівнів NO₂⁻, активності NOS та показників оксидативної модифікації білків у слині рекомендується як неінвазивний метод оцінки ступеня пошкодження тканин. Для підвищення прихильності пацієнта до лікування (комплаєнс) та покращення загальної якості життя (QoL), що доведено кореляцією між ЛФР та рівнем тривожності й «канцерофобії» (за шкалою HADS), необхідно включити психотерапевтичну підтримку або м’яку седативну терапію до загального протоколу лікування.
Дата реєстрації
2026-03-31
Додано/оновлено в НРАТ
2026-03-31 / 2026-07-02
