Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000813, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Міжнаціональні відносини в українських губерніях Правобережної України у публічному дискурсі початку ХХ століття Здобувач Сльозкін Максим Олександрович, Керівник Федьков Олександр Миколайович Опонент Фареній Ігор Анатолійович Опонент Безаров Олександр Троянович Опонент Білобровець Ольга Матвіївна Рецензент Глушковецький Анатолій Леонідович Опис Сльозкін М.О. Міжнаціональні відносини в українських губерніях Правобережної України у публічному дискурсі початку ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2026. У дисертації на основі публічного дискурсу комплексно та всебічно досліджено проблему міжнаціональних відносин в українських губерніях Правобережної України на початку ХХ ст. В роботі ґрунтовно проаналізовано національну політику російського самодержавства, з’ясовано етносоціальну структуру населення краю; окреслено суспільно-політичну, економічну, культурно-освітню та духовну складову міжетнічної взаємодії; схарактеризовано амбівалентне ставлення українського населення до російського самодержавства; окреслено особливості сприйняття поляків через призму нав’язаного образу «польської інтриги»; досліджено сприйняття юдейського населення в контексті погромів та антиєврейського насилля. У роботі закцентовано, що етносоціальна структура Правобережжя була неоднорідною та, зокрема, позначалася чисельною перевагою українського населення. Значна частина українців належала до селянства, яке внаслідок аграрного перенаселення краю та дефіциту земельних наділів не мало можливостей безперешкодно провадити сільськогосподарську діяльність. Це все визначало специфіку «співпраці» українських селян із польськими, російськими та українськими землевласниками. Окрему частину населення краю становили представники українського дворянства, які не демонстрували власної ідентичності, внаслідок чого їх зараховували до «російського» етносу. Підкреслено, що помітними серед інших національних спільнот були представники єврейської громади, котрі значною мірою сконцентровували зусилля на економічній діяльності – підприємницьких та орендних відносинах з українськими селянами, російськими та польськими землевласниками. Зазначено, що невелика частка в етнічній структурі краю належала чеським та німецьким колоністам, що в статистичному співвідношенні значно поступалися іншим етнічним групам. У роботі зауважено, що національна політика царату характеризувалася намаганням інтегрувати населення краю в загальноімперський простір. Застосування комплексу обмежувальних заходів було зумовлено тим, що імперська влада вбачала в національних рухах небезпеку для стабільного існування самодержавної монархії. У дисертації також схарактеризовано соціально-політичну, економічну, духовну та культурно-освітню площину міжнаціональної взаємодії. З’ясовано окремі аспекти міжпартійних взаємин представників українських, польських, російських та єврейських політичних сил, акцентовано на економічній складовій міжнаціональних відносин, зазначено на намаганнях імперської влади утримати культурних вплив на місцеве населення. Визначено механізми, якими самодержавство намагалося послабити позиції римо-католицької церкви, системного законодавчого тиску в контексті культурно-освітнього життя єврейської громади, що формувало в публічній площині образ юдеїв як «ворожого етносу». В роботі з’ясовано процеси конструювання в публічній площині «національних образів» як основних маркерів сприйняття різних етнічних спільнот. Визначено, що українському населенню було притаманне амбівалентне ставлення до самодержавства. З одного боку, представники російської влади зазначали на «вірнопідданстві» українських селян до «царя-піклувальника», а з іншого – ця патерналістська модель взаємин не відповідала тогочасним соціально-політичним реаліям. Підкреслено, що конструювання сприйняття поляків відбувалося шляхом нав’язування стереотипу «польської інтриги», за яким їх розглядали як носіїв екзистенційної загрози існуючому політичному ладу. Визначено, що конструювання «образу ворога» стосовно єврейського населення Правобережного краю та кульмінацією проявів антисемітизму стали єврейські погроми. Часто інструментом нав’язування ворожого сприйняття юдеїв стали чутки, у яких євреїв зображали як ворогів християнської віри, головних організаторів революційного хаосу та винуватців важкого економічного становища українського населення. Ці наративи фактично легітимізували відкриту агресію та підбурювали населення до погромів. Негативне сприйняття юдейської людності, насаджене ультраправими силами, намагалися нівелювати українські, польські та російські ліберальні сили, які не лише деконструйовували нав’язані образи, а й закликали підтримати євреїв, постаждалих під час погромів. Ключові слова: Правобережна Україна, міжнаціональні відносини, публічний дискурс, початок ХХ ст., суспільно-політичне життя, національне питання, українці, поляки, євреї, селянство, періодична преса, імперська політика, повсякденне життя, Російська імперія. Дата реєстрації 2026-04-03 Додано в НРАТ 2026-04-03 Закрити