Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000878, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Організаційно-педагогічні засади реалізації міждисциплінарних програм Еразмус+ у Європейському просторі вищої освіти Здобувач Іщенко Анатолій Анатолійович, Керівник Сбруєва Аліна Анатоліївна Опонент Локшина Олена Ігорівна Опонент Боярська-Хоменко Анна Володимирівна Рецензент Чернякова Жанна Юріївна Рецензент Семеніхіна Олена Володимирівна Опис Дисертацію присвячено цілісному з’ясуванню теоретичних, нормативних, організаційних та змістово-процесуальних засад реалізації міждисциплінарних програм Еразмус+ у Європейському просторі вищої освіти. На основі аналізу, систематизації й узагальнення наукової інформації розглянуто концептуальну термінологію дослідження. На основі історико-генетичного та історико-порівняльного аналізу простежено становлення ідеї міждисциплінарності – від античної традиції єдності знання до сучасних постдисциплінарних концепцій. Із застосуванням поняттєво-термінологічного аналізу виявлено та зіставлено різні типи недисциплінарних підходів (мульти-, плюри-, крос-, трансдисциплінарність), уточнено їх відмінності та функціональні межі в освітньо-науковому просторі. З метою виявлення способів інституційного закріплення ідеї міждисциплінарності в європейській політиці вищої освіти здійснено системний та порівняльно-історичний аналіз документів Болонського та Зальцбурзького процесів. З метою виявлення способів інституційного закріплення міждисциплінарності як стратегічного орієнтиру розвитку університетів здійснено системний, порівняльно-аналітичний та політико-документальний аналіз ключових нормативних і стратегічних документів ЄС у сфері вищої освіти та досліджень. У дослідженні здійснено історико-генетичний, структурно-хронологічний та нормативно-документальний аналіз розвитку програми Еразмус+ як інструменту інтернаціоналізації вищої освіти в Європейському Союзі. За допомогою аналізу політичних документів, програм дій та рішень інституцій ЄС реконструйовано основні етапи становлення програми: початковий (1973-1976), до-еразмусівський (1977-1987) та еразмусівський (з 1987 р. дотепер), що дозволило простежити трансформацію Еразмус від експериментальних форм співпраці до системного механізму мобільності, партнерств та освітніх реформ. Здійснено системний, структурно-функціональний та нормативно-документальний аналіз організаційних і змістово-процесуальних засад програми Еразмус+ у межах ЄПВО. Доведено, що організаційна модель Еразмус+ функціонує не лише як інструмент фінансування, а як механізм інтеграції освіти, досліджень, інновацій і суспільної взаємодії, формуючи умови для переходу університетів до міждисциплінарних і проблемно-орієнтованих форматів діяльності. У дисертаційному дослідженні здійснено системний та порівняльний аналіз реалізації міждисциплінарного підходу в ключових напрямах програми Еразмус+ (КА1, КА2, КА3, Жан Моне) з метою виявлення тенденцій і специфіки його інституційного втілення. Сформовано систему критеріїв оцінювання ефективності впровадження міждисциплінарності в освітніх і науково-освітніх проєктах та інституційних практиках закладів вищої освіти (за її допомогою проаналізовані всі розглянуті проєкти і зроблені висновки про ступінь їх ефективності), що охоплює стратегічну релевантність, інституційні зміни, рівень інтеграції дисциплін, якість освітнього процесу, залучення стейкголдерів, результативність, сталість і масштабованість. Розроблено комплекс практико-орієнтованих рекомендацій для науково-педагогічних працівників щодо інституційного впровадження результатів міждисциплінарних проєктів Еразмус+ в освітній процес закладів вищої освіти України, який передбачає аналітичне узгодження проєктних напрацювань із чинними освітніми програмами, їх дидактичну інтеграцію, утвердження міждисциплінарності як принципу педагогічного проєктування, створення внутрішніх механізмів поширення інновацій, розвиток рефлексивної педагогічної культури та підтримку довготривалих міжнародних академічних партнерств. Це дало змогу обґрунтувати модель трансформації індивідуального проєктного досвіду у спільний ресурс інституційного розвитку та оновлення освітніх практик університету. Сформульовано також систему рекомендацій для закладів вищої освіти, спрямовану на інституціоналізацію результатів міждисциплінарних проєктів Еразмус+ шляхом їх формального закріплення в освітніх програмах, внутрішніх нормативних документах і стратегічних планах розвитку, створення механізмів підтримки й масштабування ефективних практик, інтеграції інновацій у систему забезпечення якості освіти, визнання проєктної діяльності як складової професійного зростання викладачів та формування культури інновацій і міждисциплінарної співпраці як основи стратегічної модернізації університетів у контексті європейської інтеграції. Дата реєстрації 2026-04-07 Додано в НРАТ 2026-04-07 Закрити