Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000887, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Динаміка рецидивів туберкульозу у Північно-Східному регіоні України в екстремальних умовах Здобувач Глиненко Валентина Вікторівна, Керівник Дужий Ігор Дмитрович Опонент Ярешко Анатолій Григорович Опонент Шевченко Ольга Станіславна Рецензент Пак Василь Якович Рецензент Кравець Олександр Валерійович Опис Туберкульоз залишається однією з найактуальніших медико соціальних проблем сучасності та продовжує посідати провідні позиції серед причин смертності від інфекційних захворювань у світі. Важливе місце у структурі захворюваності на туберкульоз посідають рецидивні форми. Рецидив туберкульозу – це повторне виникнення активного захворювання після завершеного курсу лікування, яке було визнано ефективним. Формування рецидиву може бути зумовлене реактивацією персистуючої інфекції, повторним інфікуванням або недостатньою ефективністю попередньої терапії. У клінічному аспекті рецидивні форми характеризуються більш агресивним перебігом, значною частотою деструктивних змін легеневої тканини, високим рівнем бактеріовиділення та підвищеним ризиком розвитку медикаментозної стійкості мікобактерій туберкульозу. Рецидивний туберкульоз має не лише клінічне, але й вагоме епідеміологічне значення. Особливої небезпеки набувають випадки з множинною лікарською стійкістю, лікування яких є тривалим, дороговартісним і менш ефективним. В умовах соціально-економічної нестабільності ризик переривання лікування, несвоєчасного звернення за медичною допомогою та прогресування захворювання значно зростає. Останнє десятиліття в Україні характеризується глибокими трансформаціями системи охорони здоров’я. Реформування медичної галузі передбачало оптимізацію мережі спеціалізованих протитуберкульозних закладів. Додатковим серйозним викликом стала пандемія COVID-19, яка суттєво вплинула на функціонування системи охорони здоров’я. Переорієнтація медичних ресурсів на боротьбу з коронавірусною інфекцією, зменшення обсягів профілактичних оглядів, обмеження планових госпіталізацій та порушення маршрутизації пацієнтів призвели до зниження рівня виявлення туберкульозу на ранніх стадіях. З 2022 року ситуація ускладнилася внаслідок повномасштабної військової агресії проти України. Воєнні дії спричинили руйнування об’єктів медичної інфраструктури, перебої в постачанні лікарських засобів, вимушену міграцію населення та значне психоемоційне навантаження. У прикордонних регіонах медична система функціонувала в умовах постійної загрози обстрілів, евакуації населення та обмеженої логістики. У дисертаційному дослідженні проведено комплексний клініко-епідеміологічний аналіз 1660 випадків рецидивів туберкульозу, зареєстрованих у Північно-Східному регіоні України протягом 2013–2024 років. Для оцінки впливу екстремальних чинників, зокрема реорганізації фтизіатричної служби, пандемії COVID-19 та воєнного стану, пацієнтів було розподілено на дві групи: першу (2013–2018 рр.) – 989 осіб та другу (2019–2024 рр.) – 671 особа. Аналіз епідеміологічних показників засвідчив, що попри загальне зниження офіційно зареєстрованої захворюваності на туберкульоз у регіоні, частка рецидивів у структурі всіх випадків залишалася стабільно високою, а в другому періоді спостерігалася тенденція до її відносного зростання. Встановлено достовірне подовження терміну від появи перших клінічних симптомів до встановлення діагнозу у пацієнтів другої групи. Затримка діагностики була пов’язана з пандемічними обмеженнями, перепрофілюванням закладів охорони здоров’я, міграційними процесами та порушенням логістики медичної допомоги в умовах воєнного стану. Наслідком цього стало зростання частоти поширених і деструктивних форм туберкульозу, збільшення випадків двобічного ураження легень та формування фіброзно-кавернозних змін. Клініко-рентгенологічний аналіз показав, що рецидивний туберкульоз характеризується тяжчим перебігом порівняно з уперше діагностованими формами. У структурі клінічних форм переважав інфільтративний туберкульоз із формуванням порожнин розпаду, що супроводжувався вираженим інтоксикаційним синдромом та високою частотою ускладнень. У другому періоді спостереження частіше реєструвалися поширені процеси з двобічним ураженням легень, що свідчить про прогресування захворювання на момент встановлення діагнозу. Мікробіологічні дослідження підтвердили високий рівень бактеріовиділення серед пацієнтів із рецидивами в обох групах. Водночас у період 2019–2024 років виявлено тенденцію до зростання частоти медикаментозної стійкості мікобактерій туберкульозу. Підвищення рівня резистентності ускладнювало вибір ефективних схем хіміотерапії, подовжувало тривалість лікування та негативно впливало на його результати. Аналіз ефективності лікування показав зниження показників успішності терапії у другому періоді спостереження. Це пояснюється зростанням частки резистентних форм, порушенням безперервності лікування, вимушеною міграцією пацієнтів і руйнуванням медичної інфраструктури. Віддалені результати свідчили про підвищений ризик повторних рецидивів у хворих із мультирезистентними формами туберкульозу. Таким чином, отримані результати підтверджують, що в умовах пандемії та воєнного стану рецидивний туберкульоз набуває більш тяжкого клінічного перебігу, супроводжується зростанням медикаментозної стійкості та відіграє суттєву роль у підтриманні епідемічної напруженості в регіоні. Дата реєстрації 2026-04-07 Додано в НРАТ 2026-04-07 Закрити