Реєстраційний номер
0826U000892, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
02-04-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Формування продуктивності тритикале озимого за впливу елементів технології вирощування в Лівобережному Лісостепу України
Здобувач
Бєлашов Олег Миколайович,
Керівник Рожков Артур Олександрович
Опонент Попов Сергій Іванович
Опонент Гамаюнова Валентина Василівна
Рецензент Кудря Сергій Іванович
Рецензент Криворученко Роман Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державний біотехнологічний університет
Опис
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та результати багаторічних досліджень щодо впливу способу сівби, норми висіву насіння і різних варіантів удобрення на ріст, розвиток, формування елементів продуктивності, врожайність і якість зерна тритикале озимого сорту Шаланда в умовах Лівобережного Лісостепу України. Дослідження виконано впродовж 2017–2020, 2024 і 2025 рр. у п’ятипільній зерно-паровій сівозміні ПСП «Імені Шевченка» Великобурлуцького району Харківської області.
Уперше для умов району досліджень встановлено й теоретично та практично обґрунтовано оптимальні поєднання способу сівби з нормою висіву, а також найбільш ефективні варіанти передпосівного внесення комплексних добрив у поєднанні з прикореневими та листковими підживленнями. Отримані результати можуть бути рекомендовані не лише для сорту Шаланда, а й для інших близьких за морфо-біотипом сортів тритикале озимого.
Встановлено, що досліджувані способи сівби істотно відрізнялися за рівномірністю розподілу насіння за глибиною загортання, що зумовлювало морфологічні зміни базальної зони рослин. Найкращі показники у цьому відношенні забезпечував смуговий спосіб сівби. За підвищення норми висіву на рядкових посівах посилювалася конкуренція між рослинами, скорочувалися тривалість весняного кущіння, міжфазний період та загальна тривалість вегетації. На смугових посівах тривалість вегетації за різних норм висіву залишалася практично стабільною.
Доведено, що серед досліджуваних факторів найбільш істотний вплив на збереженість рослин мали норми висіву та передпосівне внесення добрив. Найвищу збереженість забезпечував варіант із внесенням амофосу у дозі N12P52. За підвищення норми висіву збереженість рослин поступово знижувалася. Смуговий і вузькорядковий способи сівби зменшували ризик вилягання порівняно з рядковим способом. Більш рівномірне розміщення рослин сприяло формуванню більшої листкової поверхні та вищого фотосинтетичного потенціалу посівів, особливо за смугової сівби.
За основними елементами продуктивності, зокрема кількістю та масою зерен із колоса, встановлено перевагу смугового способу сівби, яка ставала виразнішою зі збільшенням норми висіву. У досліді з вивчення системи живлення найбільша маса зерна з колоса формувалася за поєднання передпосівного внесення амофосу в дозі N12P52 з трьома листковими підживленнями. Водночас істотної різниці між двома і трьома позакореневими підживленнями за масою зерна з колоса не виявлено.
Найвищу врожайність зерна на рядкових посівах одержано за норми висіву 400 нас./м2, на вузькорядкових — 450 нас./м2, на смугових — 500 нас./м2. Подальше підвищення норми висіву не забезпечувало істотного приросту врожаю. У досліді з вивчення системи живлення найвищу врожайність забезпечував варіант поєднання передпосівного внесення амофосу в дозі N12P52 із трьома листковими підживленнями, хоча за рівнем урожайності він істотно не відрізнявся від варіанта з двома підживленнями. Разом із тим третє підживлення сприяло підвищенню вмісту білка та збору білка з одиниці площі.
За результатами економічної й енергетичної оцінки доведено перевагу смугового способу сівби у поєднанні з нормою висіву 500 нас./м2. Саме цей варіант забезпечував найкраще поєднання врожайності, прибутку, рентабельності та енергетичної ефективності. У системі живлення найбільш доцільним виявився варіант передпосівного внесення амофосу в дозі N12P52 у поєднанні з двома листковими підживленнями сумішшю водорозчинних добрив, який забезпечив найвищі показники прибутку та енергетичної ефективності. Отже, для умов Лівобережного Лісостепу України оптимальним є вирощування тритикале озимого сорту Шаланда за смугового способу сівби з нормою висіву 500 нас./м2 та застосуванням раціонально побудованої системи мінерального живлення.
Дата реєстрації
2026-04-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-07 / 2026-07-07
