Реєстраційний номер
0826U000916, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-05-2026
Статус
Захищена
Назва роботи
Профілактика капсулярної контрактури при аугментаційній мамопластиці
Здобувач
Підченко Юрій Дмитрович,
Керівник Храпач Василь Васильович
Опонент Адамович Олена Олександрівна
Опонент Смоланка Іван Іванович
Опонент Русин Андрій Васильович
Рецензент Сусак Ярослав Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Опис
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального науковопрактичного завдання сучасної пластичної хірургії - підвищенню ефективності профілактики капсулярної контрактури при первинній аугментаційній мамопластиці. Актуальність дослідження зумовлена тим, що аугментаційна мамопластика належить до найпоширеніших оперативних втручань естетичної хірургії, а капсулярна контрактура продовжує залишатися одним із найбільш клінічно значущих специфічних імплант-асоційованих ускладнень. Незважаючи на вдосконалення грудних імплантів, техніки їхнього встановлення та підходів до періопераційного ведення, проблема капсулярної контрактури не втрачає своєї актуальності, оскільки саме вона істотно впливає на естетичний результат, суб’єктивний комфорт пацієнтки, рівень задоволеності оперативним втручанням та частоту ревізійних операцій.
На сучасному етапі капсулярну контрактуру розглядають як мультифакторний патологічний процес, у якому поєднуються реакція організму на стороннє тіло, хронічне запалення, фіброзне ремоделювання перипротезної капсули, біомеханічні чинники, а також потенційний внесок субклінічної контамінації та біоплівок. При цьому в літературі зберігаються суттєві суперечності щодо ролі інтраопераційної іригації кишені антибактеріальними або антисептичними розчинами, доцільності локального використання антибіотиків, значення «мертвого простору», патологічної мобільності імпланта та об’єктивних методів ранньої діагностики несприятливого ремоделювання капсули. Саме необхідність поєднати доказову клінічну оцінку, біомеханічний підхід до аналізу результатів аугментації та морфологічну верифікацію ревізійних випадків визначила логіку й зміст цієї роботи.
Метою дослідження було покращити результати хірургічного лікування пацієнток з гіпомастією шляхом розробки та клінічної валідації методів профілактики капсулярної контрактури після ендопротезування молочних залоз. Для досягнення поставленої мети проведено аналіз сучасних літературних даних щодо патогенезу, факторів ризику та профілактичних підходів до капсулярної контрактури, розроблено профілактичний алгоритм із визначенням місця антибактеріальних та антисептичних розчинів у його структурі, оцінено безпосередні та віддалені результати різних профілактичних підходів, проведено їх порівняльний аналіз та сформульовано практичні рекомендації щодо клінічного використання найбільш обґрунтованих рішень.
Дослідження виконано у змішаному проспективно-ретроспективному дизайні. Загальна вибірка склала 200 пацієнток, яким було виконано первинну естетичну аугментаційну мамопластику із застосуванням силіконових імплантів Mentor Siltex та стандартизованої хірургічної техніки. Пацієнтки були розподілені на чотири групи по 50 осіб у кожній. Групи А та С, у яких застосовували локальну антибіотик-іригацію імплантаційної кишені, були сформовані ретроспективно на підставі архівних документів і протоколів операцій. Групи Б та К становили проспективну частину дослідження; у групі Б використовували низькоконцентрований розчин повідон-йоду з подальшим промиванням фізіологічним розчином, а в контрольній групі К здійснювали іригацію лише 0,9% розчином натрію хлориду.
В усіх випадках застосовували уніфікований хірургічний протокол. Оперативне втручання виконували через інфрамамарний доступ із формуванням кишені за принципом dual-plane. Обов’язковими компонентами операції були бар’єрна асептика, ізоляція сосково-ареолярного комплексу перед імплантацією, дотримання принципів no-touch, заміна рукавичок безпосередньо перед уведенням імпланта, ретельний гемостаз і максимальне усунення «мертвого простору». Системна антибіотикопрофілактика проводилася одноразово до розрізу за уніфікованим протоколом, а рутинне післяопераційне продовження антибіотиків без клінічних показань не застосовувалося.
Методологічна база дослідження включала бібліосематичний і аналітичний аналіз літератури, клінічне спостереження, інструментальні, біомеханічні, морфологічні та статистичні методи. Клінічний блок передбачав динамічну оцінку локального статусу пацієнток у часових точках 1, 3, 6, 12 і 24 місяці після операції. Пацієнт-орієнтовані результати оцінювали за допомогою 10бальної візуально-аналогової шкали з аналізом болю у спокої, болю при навантаженні, відчуття стягнення, естетичної задоволеності та якості життя. Первинною кінцевою точкою була частка клінічно значущої капсулярної контрактури Baker III–IV на 12-му місяці спостереження.
Інструментальний блок дослідження включав ультразвукову морфометрію перипротезної капсули та еластографію зсувної хвилі. Оцінювали товщину капсули, її ламінарність, форму імпланта, наявність рідинних скупчень і локальну жорсткість тканин. Важливою особливістю дослідження був часовозалежний підхід до інтерпретації товщини перипротезної капсули, що дозволяв розмежовувати фізіологічне післяопераційне дозрівання капсули від раннього патологічного фіброзного ремоделювання.
Дата реєстрації
2026-04-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-07 / 2026-07-02
