Реєстраційний номер
0826U000920, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
22-05-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Раціональне землекористування в Черкаській області: антропогенно-ландшафтознавчі засади
Здобувач
Сопова Надія Валеріївна,
Керівник Кисельов Юрій Олександрович
Опонент Стойко Наталія Євгеніївна
Опонент Шевчук Сергій Миколайович
Опонент Кузик Ігор Романович
Рецензент Кравцова Ірина Віталіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Уманський національний університет
Опис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 103 «Науки про Землю» (10 – Природничі науки). – Уманський національний університет, Умань, 2026.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей землекористування в Черкаській області.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, висновків до дисертації, списку використаних джерел та додатків.
У першому розділі дисертації – «Наукові засади досліджень проблем землекористування у світлі сучасної геогнозії та антропогенного ландшафтознавства» з позицій наук про Землю висвітлено сучасні концепції досліджень землекористування, обґрунтовано поняттєво-термінологічний апарат у зазначеній сфері досліджень та методи вивчення проблем землекористування з погляду антропогенного ландшафтознавства.
У другому розділі дисертації – «Природні передумови формування структури земельного фонду Черкаської області» окреслено основні риси природних компонентів ландшафтів – гірських порід, земної поверхні, атмосферного повітря, природних вод, ґрунтів, рослинності.
Відзначено, що сучасна структура землекористування в Черкаській області чітко зумовлена природними чинниками, особливо рівнинним рельєфом території, помірно континентальним кліматом і наявністю родючих ґрунтів – чорноземів.
У третьому розділі дисертації – «Геопросторова організація землекористування в Черкаській області» – проаналізовано формування, сучасний стан і динаміку структури землекористування, докладно висвітлені особливості сільськогосподарського землекористування та пов’язані з ним процеси антропогенного ландшафтогенезу, акцентовано на внутрішніх відмінностях у межах області у структурі землекористування в цілому й за окремими його напрямками.
Відзначено, що Черкаській області в цілому та її адміністративним районам (крім Черкаського) властиві високий рівень сільськогосподарської освоєності території та різке переважання ріллі (тобто найпоширенішої категорії дестабілізуючих угідь) над середовищестабілізуючими угіддями. Лише в Черкаському районі, характеризованому найвищою в області лісистістю та найбільшою площею земель під водою, сформувалася екологічно більш прийнятна структура земельного фонду.
У четвертому розділі дисертації – «Інтегральна характеристика землекористування в Черкаській області та шляхи його оптимізації» розроблено інтеґральний показник антропогенного навантаження на землі й ландшафти Черкаської області; визначено коефіцієнти антропогенного навантаження для різних напрямків землекористування; виділено територіальні кластери в межах Черкаської області за характером антропогенного навантаження на землі й ландшафти; здійснено районування території Черкаської області за відповідною ознакою; розроблено рекомендації з оптимізації сільськогосподарського землекористування на Черкащині.
Аналіз різноманіття антропогенних ландшафтів Черкаської області засвідчує належність їх, відповідно до типології К. І. Геренчука, до чотирьох основних груп за якісним станом: 1) слабко змінені (пасовища, сіножаті); 2) сильно змінені (рілля, території населених пунктів, землі під водою); 3) зруйновані (зони впливу гірничих виробок); 4) культурні (багаторічні насадження, садово-паркові ландшафти).
Особливості якісного стану земель визначають і кількісну оцінку антропогенного навантаження для землі й ландшафтів в межах певних територій (зокрема, адміністративних районів Черкаської області), що враховують рівень сільськогосподарської освоєності та співвідношення різних видів угідь. Кластеризація території області виявила, що високим рівнем антропогенного навантаження на землі й ландшафти характеризуються Уманський, Звенигородський та Золотоніський адміністративні райони, низьким ‒ Черкаський. Відповідно, на території Черкащини виділено два кластери.
На підставі проведеної кластеризації здійснено районування території Черкаської області за ознакою рівня антропогенного навантаження для землі й ландшафтів. Виокремлено три райони – Західно-Центральний із високим рівнем антропогенного навантаження, Центрально-Східний із низьким рівнем антропогенного навантаження, Північно-Східний із високим рівнем антропогенного навантаження.
Відзначено, що основними напрямками екологічної оптимізації землекористування на Черкащині є зменшення площі ріллі у структурі сільськогосподарських угідь, збільшення площ лісів та об’єктів природно-заповідного фонду, рекультивація земель, зайнятих гірничими виробками, після припинення експлуатації відповідних родовищ корисних копалин. Основними напрямками рекультивації можуть бути сільськогосподарський (у разі наявності родючих ґрунтів та малоймовірності неґативних екологічних наслідків), лісогосподарський, рекреаційний.
Дата реєстрації
2026-04-07
Додано/оновлено в НРАТ
2026-04-07 / 2026-07-02
