Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000998, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 12-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Вибір тактики мамопластики та профілактика вторинного мастоптозу після ендопротезування молочних залоз Здобувач Романець Олександр Михайлович, Керівник Храпач Василь Васильович Опонент Жернов Олександр Андрійович Опонент Адамович Олена Олександрівна Опонент Смоланка Іван Іванович Рецензент Сусак Ярослав Михайлович Опис У роботі представлено комплексне клініко-статистичне дослідження, спрямоване на оптимізацію вибору хірургічної тактики мамопластики та профілактику вторинного мастоптозу і псевдоптозу після ендопротезування молочних залоз у пацієнток з гіпомастією та поєднаними деформаціями. Актуальність обраної теми зумовлена стійким зростанням кількості естетичних і реконструктивних оперативних втручань на молочних залозах у світі, високою частотою повторних операцій та значною часткою жінок, незадоволених віддаленими результатами лікування. Основними причинами такого незадоволення є прогресуюче опущення м’яких тканин над імплантом, порушення пропорцій між верхнім і нижнім полюсами молочної залози, втрата симетрії, а також формування характерного «waterfall»-ефекту. За узагальненими даними літератури, сумарна частота ускладнень після аугментаційної мамопластики коливається у широкому діапазоні - від 7-10% до 30-35%, тоді як загальна частота ревізійних оперативних втручань упродовж 8-10 років може досягати 30-36%. При цьому вторинний мастоптоз і псевдоптоз займають провідне місце серед причин повторних корекцій. Незважаючи на значний клінічний досвід ендопротезування молочних залоз, низка принципових аспектів залишається дискусійною. Насамперед, відсутня загальноприйнята класифікація, яка б адекватно описувала вторинний мастоптоз і псевдоптоз у контексті вже імплантованої молочної залози. Більшість відомих схем (Regnault, Lalardrie-Jouglard, Kirwan, Kotti та ін.) орієнтовані переважно на оцінку первинного птозу та ґрунтуються на положенні сосково-ареолярного комплексу відносно інфрамамарної складки, водночас майже не враховують довготривалу взаємодію між тканинним конвертом, імплантом і гравітаційним навантаженням. Крім того, сучасні підходи до планування аугментаційної мамопластики (концепції TEPID, tissue-based triad, «traffic light»-алгоритми та ін.) переважно акцентують увагу на формі, об’ємі та масі імпланта, однак зазвичай не інтегрують у єдину прогностичну модель ступінь вихідного птозу, індекс маси тіла, етіологію інволюційних змін, якість шкірно-зв’язкового апарату та інші клінічно значущі характеристики пацієнтки. Вибір між ізольованою аугментацією, одноетапною аугментаційною мастопексією та двоетапною корекцією у пацієнток із прикордонними формами птозу залишається предметом активних наукових дискусій. У літературі представлені як серії з прийнятними показниками ускладнень при одномоментних втручаннях, так і повідомлення про високий відсоток рецидиву птозу, мальпозиції імпланта та необхідності ревізійних операцій. Окремої уваги заслуговує той факт, що на сьогодні відсутня проста у практичному застосуванні та водночас науково обґрунтована прогностична модель, яка б дозволяла ще на доопераційному етапі кількісно оцінити індивідуальний ризик розвитку вторинного мастоптозу та псевдоптозу і на цій основі обґрунтовано підібрати оптимальну хірургічну тактику та характеристики імпланта. Метою дослідження є підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнток із мастоптозом і гіпомастією шляхом наукового обґрунтування вибору тактики мамопластики та оптимізації фізичних характеристик силіконових імплантатів для профілактики вторинного мастоптозу й псевдоптозу після ендопротезування молочних залоз. Завдання дослідження: 1. Визначити структуру та поширеність комбінованих деформацій молочних залоз серед кандидаток на мамопластику та охарактеризувати основні клінічні сценарії, асоційовані з підвищеним ризиком вторинного мастоптозу і псевдоптозу. 2. Розробка та впровадження стандартизованого протоколу передопераційної оцінки з урахуванням віку, ІМТ, ступеня птозу, етіології інволюційних змін (постлактаційний стан, значне схуднення, вроджені аномалії), якості шкірно-зв’язкового апарату та стабільності інфрамамарної складки; 3. Систематичне порівняння безпосередніх і віддалених результатів трьох хірургічних стратегій - одноетапної коригуючої мамопластики, двоетапної корекції мастоптозу та ізольованої аугментації при I ступені птозу. Вплив характеристик імпланта та властивостей перипротезної капсули на формування вторинного мастоптозу, псевдоптозу, мальпозиції імпланта й інших ускладнень. 4. Визначити незалежні предиктори вторинного мастоптозу та псевдоптозу та побудувати прогностичну модель ризику, придатну до використання в клінічній практиці Дата реєстрації 2026-04-11 Додано в НРАТ 2026-04-11 Закрити