Дисертація доктора філософії. Рильова Вікторія В’ячеславівна. Захист трудових прав працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця або зміни власника юридичної особи.

Реєстраційний номер

0826U001000, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

15-04-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Захист трудових прав працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця або зміни власника юридичної особи.

Здобувач

Рильова Вікторія В’ячеславівна,

Керівник Лапкін Андрій Васильович
Опонент Вишновецька Світлана Василівна
Опонент Тищенко Олена Володимирівна
Рецензент Луценко Олена Євгенівна
Рецензент Швець Наталія Миколаївна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Опис

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню формування належного рівня захисту трудових прав працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця або зміни власника юридичної особи. Побудова ефективного захисту прав працівників під час реалізації їх права на працю в аспекті цього дослідження ускладнюється юридичним фактом – перебування роботодавця у стані неплатоспроможності, що вимагає додаткового ефективного захисту працівників, оскільки реалізація всіх їх трудо-правових прав буде ускладнена, а часто навіть унеможливлена та гостро постане питання в належній оплаті праці та, на жаль, часто у пошуці нової роботи. У цьому контексті слід чітко розуміти сутність захисту в цілому та захисту прав працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця чи зміни власника юридичної особи, зокрема. Авторка підтримує представників третього наукового підходу щодо розуміння захисту та охорони, зокрема категорії «захист» та «охорона» не тотожні поняття, адже «охорона» означає наявність та дієве функціонування всіх інституцій, які будуть працювати на випередження та мінімізувати, або навіть унеможливлювати порушення законних прав та інтересів осіб. Тоді як «захист» – це вже активна фаза відновлення порушених законних прав та інтересів осіб, а також мінімізація негативних наслідків настання конкретних соціально-правових ризиків та/або певних правопорушень. У цьому контексті, так як захист розуміємо саме активною фазою відстоювання власних законних прав та інтересів працівників, слід розумітися на можливих формах захисту. Складність регламентації всіх аспектів неплатоспроможності роботодавця чи зміни власника юридичної особи викликано як раз тим, що ці питання регламентуються різними галузями права, саме тому важливо чітко розмежовувати коло тих аспектів, які підпадатимуть саме під регулювання трудового права для належного їх правового забезпечення. Однак навіть це не зможе провести жорстку межу між регламентацією цих питань, позаяк усі вони пов’язані між собою та випливають один з одного. Так, аспекти процедури банкрутства регламентуються цивільним та господарським правом та процесом, однак ці аспекти як раз і стають підставою для початку «вступу в гру» саме трудового права, яке стоїть на сторожі захисту прав працівників тих роботодавців, які перебувають у стані неплатоспроможності. Отже, провести жорстку лінію відмежування у досліджуваному нами аспекті не можливо та й не доречно, оскільки кожна з галузей права буде виконувати свою роль, щоб мінімізувати негативні наслідки та захистити коло своїх суб’єктів. Неплатоспроможність роботодавця – це нездатність роботодавця виконати свої обов'язки з оплати праці та інших належних працівникові виплат, у строк, установлений законодавством і правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та трудовим договором, у зв’язку з недостатністю коштів, а також забезпечити належне виконання працівниками їх трудових функцій. Авторка установила, що у закордонній практиці напрацьовано декілька моделей упровадження міжнародних стандартів щодо захисту працівників у випадках неплатоспроможності роботодавця чи зміни власника юридичної особи, зокрема, модель перша – це підхід на користь співробітників; друга модель: пріоритет банкрутства – підхід «без страхування»; третя модель: пріоритет банкрутства – підхід до формування гарантійного фонду та модель четверта: відсутність пріоритету – підхід із гарантійним фондом. У дисертації констатовано, що повсякчас була й залишається проблемною ситуація щодо можливості пом'якшення негативних наслідків вивільнення працівників під час продажу майнового комплексу боржника в процесі процедур банкрутства при неможливості збереження робочих місць унаслідок об'єктивних обставин виробничого характеру (зокрема, зміни профілю, технологій виробництва та ін. організаційних та технологічних факторів). У такій ситуації обґрунтованим видається встановити в трудовому законодавстві обов'язок нового власника майна організації або забезпечити працівникам, робочі місця яких зберегти неможливо, проходження за його рахунок професійної перепідготовки з наступним працевлаштуванням (коло працівників, які мають право на відповідну перепідготовку, може бути обмежена особами працездатного віку), або виплатити їм додаткову компенсацію під час вивільнення. У разі відмови працівника від проходження професійної перепідготовки він/вона може бути звільненим без виплати додаткової компенсації. Чинне трудове законодавство не відносить до обставин, якими обумовлена диференціація правового регулювання трудових відносин, особливий стан – неплатоспроможність роботодавця, що пов'язане із застосуванням до нього передбачених законодавством процедур банкрутства.

Дата реєстрації

2026-04-11

Додано/оновлено в НРАТ

2026-04-11 / 2026-07-01