Дисертація доктора філософії. Борисенко Єлизавета Сергіївна. Дискурс-етична легітимація соціальних інституцій в умовах сучасної комунікації

Реєстраційний номер

0826U001082, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

28-04-2026

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Дискурс-етична легітимація соціальних інституцій в умовах сучасної комунікації

Здобувач

Борисенко Єлизавета Сергіївна, молодший науковий співробітник

Керівник Єрмоленко Анатолій Миколайович
Опонент Бойченко Михайло Іванович
Опонент Висоцька Ольга Євгенівна
Рецензент Фінько Антон Євгенович
Рецензент Лазоренко Олена Олександрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України

Опис

Криза демократії у сучасному світі є констатованим фактом, а перспектива її занепаду несе загрозу повернення авторитарних режимів у статус ключових акторів світової політики. Поширення популізму, втручання у виборчі процеси, домінування пропаганди та зростання популярності конспірології є прямими наслідками втрати ліберальною демократією провідних позицій. Ослаблення демократії зумовлене внутрішніми процесами, що призвели до ситуації релятивізму та ціннісного нігілізму, яку можна назвати постправдою. Саме вона підриває фундаментальний механізм демократичного ладу — процес легітимації, тому криза легітимації є водночас і проявом, і чинником подальшої кризи демократії. У цьому дослідженні легітимація розглядається з позиції етики дискурсу К.-О. Апеля та Ю. Габермаса, зокрема моделі деліберативної політики. Процес легітимації неможливий без ефективного громадянського суспільства, де особливого значення набуває аргументативний дискурс. Виявлено, що процеси модернізації призвели до кризи, характерної для 4,5 стадії морального розвитку за Л. Кольбергом, де відмова від універсальної моралі дозволила стратегічній раціональності системи експансувати у сферу комунікативної раціональності життєвого світу. Це спровокувало аномію, відчуження та соціальні патології. Зазначена ситуація корелює з рисами масового суспільства: атомізовані індивіди, позбавлені спільних сенсів, стають піддатливими до популізму та маніпуляцій. Масова культура, втративши освітню функцію, перетворилася на засіб реклами та створення попиту, здатної втручатися у громадську думку. В епоху інформаційного суспільства індивіди дедалі частіше відмовляються від критичного аналізу інформації, обираючи контент, що відповідає їхнім вподобанням, що й характеризує стан постправди. Соціальні мережі, попри потенціал для публічного дискурсу, нині посилюють ризики через низьку якість комунікації, втручання ботів та відсутність відповідальності за дезінформацію. Ситуація постправди зумовлена також деградацією трьох ключових інституцій: школи, університету та медіа. Їхній занепад веде до втрати здатності підтримувати публічний дискурс і підриває легітимацію. Для нормального функціонування демократії необхідне забезпечення ефективної комунікації між громадянами та державою. Виявлено, що сучасна школа неспроможна підготувати громадян до відкритих дискурсів, оскільки стратегічна раціональність штучного інтелекту має більший вплив на розвиток дитини, ніж жива взаємодія вчителя та учня. Застарілі методики часто породжують «аргументофобних» людей маси, тому необхідна комплексна реформа освіти, орієнтована на критичне мислення, медіаграмотність та навички діалогу. Криза університету спричинена проникненням стратегічної раціональності, що призвело до втрати автономії та перетворення його на осередок «напівосвіти», який продукує псевдоекспертів. Відновлення його авторитету можливе лише за умови повернення автономії науковцям. Медіа також трансформувалися в інструменти пропаганди та реклами, що позбавило їх функції інформування громадськості. Реформа медіа має бути синхронізована з освітніми змінами та передбачати розвиток громадського контролю, а також відповідальність альтернативних медіа за поширення неправдивої інформації. Сучасна демократія опиняється у замкненому колі: без реформ неможливо зміцнити громадянське суспільство, а без сильного суспільства реформи стають нереалізованими. Відновлення легітимаційного потенціалу через дискурсивні можливості є ключовою передумовою успішних демократичних трансформацій, що і становить зміст даного дисертаційного дослідження. Ключові слова: демократія, криза, легітимація, етика дискурсу, деліберативна політика, комунікація, громадянське суспільство, Ю. Габермас, стратегічна раціональність, постправда, соціальні інституції, освіта, школа, університет, медіа, інтернет, соцмережі, популізм, пропаганда, дискурс, Україна.

Дата реєстрації

2026-04-16

Додано/оновлено в НРАТ

2026-04-16 / 2026-07-01